Експертність в стресі

 Експертність в стресі - як часто каже Alexander Gershanoff  - коли ми знаємо, що досвід стресу буде, але вивчаємо різні стратегії і свої особисті стратегії його регулювання. Ми знаємо, що буде злива, але й беремо і вміємо користуватись парасолькою. Ця парасолька потрібна під час дощу чи спеки. Але коли ми розмахуємо нею в іншу погоду, це не зашкодить, але й не дуже допоможе.  

Коли ми говоримо про досвід стресу і втручання психологів, ми маємо розрізняти кризове втручання (і кризову самодопомогу) і глибокий психотерапевтичний супровід. Це абсолютно різні задачі, підходи та інструменти. І різний фах спеціалістів. 

В кризовій ситуації - механізм стресу тілесний - і ми впливаємо на спроможності тіла. І на можливість людини вийти з шокового стану - сфокусувати погляд, назвати своє ім'я, повернути можливість самій діяти. Вивести зі стану дезорієнтації. Пригадати послідовність дій - відновити хронологію. І важливе - дати відчуття, що людина не сама і може на щось впливати. Перший етап завжди - стабілізаційний.

І ось про це всі практики заземлення, дихання, фокусування.... 

Те, що пропонується в такому реагуванні, допомагає буквально повернутись "до життя". Але його задача не "знайти сенс, щоб йти по життю". Ці інструменти не допоможуть вмістити всередині весь біль. 

Є ті, у кого травмуючий досвід провокує реакції довербальні - і тут слова взагалі можуть не працювати. Ми працюємо через повернення відчуття ритму, доторку, смаків, дихання, ковтків води.

Але є ті, хто одразу зреагує на слова та й потребує потім слів та сенсів.

В кризовому реагуванні не працюють з медитативними техніками, (але працюють з практиками майндфулнес) не занурюються в емоції - щоб не заглибити стан. Не провокують рефлексії. 

Буквально - є короткострокове втручання.

І довгострокова терапевтична робота - обробка інформації, опрацювання досвіду, можливість відреагувати емоції, усвідомлення, аналіз стратегій, переконань, робота з тим, що ми маємо прийняти в своє життя, робота з сенсами.  І психологи не часто пишуть саме про це - бо тут немає універсальних кроків. 

☀️ Про дітей:

Те, що особливо важливо з дітьми - в короткостроковому і довгостроковому: щоб діти відчували, що ми цілком надійно з ними.

Що ми впевнені, що вони впораються. Нам тільки важливо створити умови для цього.

Знаєте, я іноді кажу дітям (своїм і чужим) - я за тебе зараз не роблю щось, тому, що я поважаю твою силу і впевнена в твоїй силі.

Я просто поруч. (І я буду обирати задачі - прості дії, з якими дитина точно впорається).

Я так часто пропоную - даємо дитині воду - нехай сама відкриє кришку. Нехай має можливість сама стиснути нашу руку, піклуватись про іграшку.

Ми створюємо з дітьми пам'ятки - що дитина може сама для себе зробити.

І я нагадую після події - пам'ятаєш, як ти робив/робила це?

У дорослих є кілька можливих стратегій - взагалі удавати, що нічого не відбувається. Я іноді і зараз відповідаю на запитання: а чи дійсно потрібно дитині розповідати, що йде війна, що є вибухи.

І це питання не про дитину. Напевно, це про дорослого - його сили та вміння дивитись на складне, пояснювати складне, витримати реакцію дитини.

Я прошу говорити з дітьми на всі складні теми.

Нехай у них буде можливість довіряти нам і питати саме у нас.

Матеріал про те, як говорити з дітьми молодшого віку про війну https://www.facebook.com/share/p/QwC6XqTZwfCzDCYH/

І багато проєктів на цю тему у БараБука 

Мене непокоїть те, що під час тривог дітям в укритті дають телефони та планшети. Це нормально і може бути корисно час від часу. Але якщо це постійно - це стає їх "стратегією". Якщо є напруження - йти в гаджет.

Ми можемо відвертати увагу дітей - але і це не має бути постійно. Вони і в мирний час з нашою допомогою мають навчитись витримувати все більший рівень напруження.

І ми, щоб допомогти дітям стати "експертами в стресі" вчимо дітей - розрізняти, називати емоції. Розрізняти тілесні відчуття. Пробувати використовувати різні стратегії, щоб врегулювати стан, щоб знайти свою помічну. Ми вчимо витримувати нудьгу - бо це теж напруження. 

Що є в різних протоколах для допомоги дітям:

* Відчуття присутності, близькості (я з тобою)

* Нормалізація стану (нормально боятись, злитись, тримати, плакати) на жаль, так часто чую, як в укриттях дитину сварять за те, що вона плаче, проявляє злість. Мені здавалось, що це вже закрита тема.

* Стабілізація (можна тебе обійняти, дихай разом зі мною, потягнися - ми пропонуємо дії...)

* Надія - перекидання містка в майбутнє - (що ти будеш робити далі).

Все це ми з UNICEF Ukraine  і Світланою Тарабаровою заклали в пісню "Я і Ти", і ще багато ідей в маленьких відео для дорослих в проєкті "гратися і не боятися". https://numo.mon.gov.ua/gratisya-i-ne-boyatisya

Я зараз нагадаю кілька практикумів для дітей, які створювали з ГО "Смарт освіта"   Вони не замінять психотерапію. Але в них є інструменти для дітей і для роботи з емоціями, і для стабілізації.

Практикуми Ресурсна скриня – матеріали для дітей різного віку для того, щоб навчити дітей розрізняти емоції, усвідомлювати та скеровувати.  https://resursna-skrynia.nus.org.ua/resursna-skrinya/

- Книжечка – розмальовка з копінг стратегіями https://resursna-skrynia.nus.org.ua/wp-content/uploads/2021/08/10_coloring_book.pdf

- Шаблон для спостережень та рефлексій з тілесної усвідомленості https://resursna-skrynia.nus.org.ua/wp-content/uploads/2021/08/06_human.pdf

- «Пастка для злості» - шаблон саморобки – розмальовки для секровування агресії https://resursna-skrynia.nus.org.ua/wp-content/uploads/2021/08/11_catch.pdf

- Плакат «Я можу» - для пояснення дитині що таке «вікно толерантності» і пропозицією стратегій, як в нього повертатись https://resursna-skrynia.nus.org.ua/wp-content/uploads/2021/08/12_poster.pdf

- «Оголошення» - пропозиція дій, які допомогають при сумі та злості https://resursna-skrynia.nus.org.ua/wp-content/uploads/2021/08/04_notice.pdf

Фото - (публікую з дозволу). Мені надіслала його незнайома жінка, коли побачила у сина цю нашу копінг- книжечку - розмальовку, в школі її порадив психолог.

Я рада, коли знаю, що інструменти, що ми створюємо, використовуються. Але нехай скоріше будуть приводи, в яких не потрібні "парасольки" в кризі. 

Матеріали підібрано психологинею Світлана Ройз