Чому сучасні діти не хочуть вчитися, не вміють чекати і насилу переносять нудьгу?
«Я чую одне й те саме від кожного вчителя, якого зустрічаю. Як професійний терапевт я бачу зниження соціальної, емоційної та академічної активності у сучасних дітей і водночас — різке збільшення числа дітей зі зниженою здібністю навчатися та іншими порушеннями».
Наш мозок має здатність як розвиватись, так і деградувати. Залежно від того, в якому середовищі він перебуватиме, так і розвиватиметься. Та інколи добрими намірами ми вповільнюємо роботу мозку наших дітей.
«Я голодний!» — «Зараз щось куплю»
«Я хочу пити» — «Ось автомат з напоями»
«Мені нудно!» — «Візьми мій телефон»
Через постійне прагнення задовольнити потреби дітей і бажаючи їм тільки найкращого життя, ми робимо їм добре зараз і насправді гірше в майбутньому. Якщо відкладати задоволення своїх потреб, то можна навчитись приймати рішення в стресових ситуаціях. Мозок наших дітей перестає напружуватись, бо ми постійно одразу даємо їм те, що він забажає. Одна в перспективі він не зможе самостійно впоратись й переживатиме паніку. Адже у звичному житті ми часто стикаємось із несподіванками та намагаємось контролювати ситуацію.
Ми часто можемо спостерігати ситуації, коли діти вередують й істерять через батьківське «ні», адже вони звикли до швидкого задоволення їхніх навіть не потреб, а часто просто бажань.
2. Мало соціальної взаємодії
У цьому світі важко бути не зайнятим, не працювати та не мати багато справ. Ми намагаємось частково розважити дитину та заміняємо себе гаджетами. Діти все менше часу проводять на свіжому повітрі, не знають елементарних ігор та не вміють знайти собі заняття самостійно. На жаль, гаджети не навчать дитину спілкуванню та не пояснять найпростіші норми соціуму. А це зменшує ймовірність стати успішним в майбутньому.
3. Постійні розваги
У наших дітей є ідеальний штучний світ без нудьги. Коли діти перестають усміхатись, ми одразу знаходимо їй нове заняття, щоб тільки вони не сиділи без діла. Діти постійно розважаються, а ми постійно працюємо. Дивно, що діти не допомагають із пранням, прибиранням, приготуванням їжі.
Мозок — м’яз, який потрібно тренувати. І якщо дитина не прибиратиме своїх іграшок, то не розумітиме, що це взагалі треба робити. Адже вона звикла до того, що все і так добре, в кімнаті завжди чисто й іграшки опиняються самі на своїх місцях.
4. Технології
Гаджети ми використовуємо як няньок, які вміють їх чудово розважати. Та це дуже впливає на дитячу нервово систему і діяльність мозку. Коли дитина приходить в школу й не бачить там яскравих кольорів, звуків і спецефектів, то їй стає нудно. Її мозок звик до високої стимуляції, що допомагає утримувати увагу. А в школі стикається лише зі звичними природними голосами та дуже низькою візуалізацією. Через це дітям дуже важко концентруватись на завданні й після декількох годин на уроках уже зовсім не можуть проявляти розумову активність.
5. На дітях тримається світ
«Мій син не любить овочі». «Їй не подобається рано лягати спати». «Він не любить снідати». «Вона не любить іграшки, але добре розбирається в планшеті». «Він не хоче одягатися сам». «Вона лінується їсти сама».
Ми не допомагаємо дітям, роблячи те, що хочуть вони, адже вони ще не здатні глобально мислити та не розуміють, чому треба мати повноцінний сон і здорове харчування. У них лише формується поняття «хочу» без показника «треба». На жаль, «треба» часто стає в нагоді в житті, тому діти мають бути готовими до цього. Якщо ти хочеш стати піаністом — то треба грати щодня, якщо співаком — треба співати щодня тощо. Дитина має це розуміти.
Наші діти знають, чого хочуть, але їм важко робити те, що робити треба. Через це вони швидко опускають руки й не доводять справи до кінця, залишаючись розчарованими. Пам’ятайте про відповідальність за свою дитину — ви у великій мірі програмуєте його на успіх в майбутньому, тому подбайте про його мозок, тренуючи невеликими «треба».
1. Не бійтесь обмежувати
Складіть розклад прийомів їжі, сну, часу для гаджетів.
Думайте про майбутнє дітей і добре оцінюйте їхнє «хочу». Пізніше вони скажуть вам спасибі за це.
Виховання — важка робота. Ви повинні бути креативним, щоб змусити їх робити те, що добре для них, хоча здебільшого їм це не подобатиметься.
Потурбуйтесь про харчування та режим сну.
Перетворіть «треба» в «хочу» за допомогою цікавих ігор.
2. Відновіть емоційність
Даруйте квіти або домашнього улюбленця, лоскочіть, обіймайте, залишайте записки й продовжуйте їх дивувати. З часом ви асоціюватиметесь із емоціями.
Влаштовуйте сімейні дні та окремий час впродовж дня для того, щоб сім’я могла регулярно емоційно зближуватись.
3. Навчіть їх чекати
Нудьгувати — це нормально, це перший крок до творчості.
Поступово збільшуйте час очікування між «я хочу» і «я отримую».
Намагайтеся не використовувати гаджети в машині й ресторанах і навчіть дітей чекати, розмовляючи або граючи.
Обмежте постійні перекуси.
4. Навчіть побутових обов’язків
Складати одяг, прибирати іграшки, вішати одяг, розпаковувати продукти, заправляти ліжко.
Будьте креативними. Зробіть ці обов’язки веселими, щоб мозок асоціював їх з чимось позитивним.
5. Соціальні звички
Вчіть ділитись, хвалити, програвати й вигравати, ввічливо спілкуватись та правильно реагувати на різні ситуації і самостійно приймати в них рішення.
«Виходячи з мого досвіду роботи терапевтом, можу сказати, що діти міняються в той момент, коли батьки змінюють свої підходи до виховання. Допоможіть своїм дітям досягти успіху в житті шляхом навчання і тренування їх мозку, поки не стало пізно.»
За матеріалами сайту osvita.info
