середа, 17 липня 2024 р.

Про силу "себе"

«Сьогодні я показувала цю картинку і питала у дівчини - ти на що дивишся зараз: на чорне страховисько чи на людину? Дівчинка сказала: 
- на страховисько. 
- а якщо виміряти твій рівень тривоги, коли дивишся на страховисько (від 1-10)? - 8. 
Я запропонувала: А тепер зосередься на людині. Яка вона? І дівчинка почала розповідати про сміливість, силу, творчість, допомогу (там мишка на голові), про радість.  І скільки зараз рівень тривоги? 
- 2. 
Коли вперед виходить "фігура страху", ми можемо переставати відчувати внутрішню "фігуру сили". А вона ж точно є. 
Сили нам!»

Матеріали Світлана Ройз

понеділок, 15 липня 2024 р.

П'ЯТЬ ПОМИЛОК ПІДТРИМКИ

П'ЯТЬ ПОМИЛОК ПІДТРИМКИ

"Все буде добре", "не переймайся", "це не кінець світу", "я ж казав (ла)" - це НЕ підтримка!
Немає універсальної формули, що підходить для будь-якого випадку. Але зате є речі, які точно НЕ треба робити, тому що вони ніяк НЕ допомагають і НЕ є підтримкою.

1. ПОРОЖНІ ОБІЦЯНКИ
"Все буде добре", "усе владнається", "життя обов'язково налагодиться" - це порожні обіцянки. Ви не можете знати напевно, що чекає нас в майбутньому (якщо, звичайно, ви не екстрасенс), а в такому формулюванні ще й підкреслюєте, як зараз погано (адже добре, якщо воно взагалі буде, то тільки в майбутньому).
Якщо не знаєте, що сказати, - мовчіть, будьте поруч і обіймайте. Ви здивуєтеся, але один з найефективніших способів підтримки - теплі дружні обійми і прості слова співчуття ( "мені дуже шкода", "я так тобі співчуваю").

2. ЗАБОРОНА НА ЕМОЦІЇ
"Не плач", "не треба так хвилюватися", "заспокойся", "візьми себе в руки" і т.д.
Якщо ви дійсно хочете підтримати людину, а не просто позбутися її - то ви як раз таки будете допомагати їй проявляти свої емоції, а не придушувати їх. Ні для кого не новина, що стримані емоції руйнують нас зсередини, перетворюються в хвороби і отруюють нам життя.
Будь-яка людина має право сумувати, злитися, відчувати образу, коли знаходиться у важкій життєвій ситуації. До друзів і близьких ми звертаємося не тоді, коли хочемо виглядати дорослими, розумними і сильними, а тоді, коли хочемо просто побути самими собою, нічого з себе не зображуючи.
Тому, якщо ви хочете підтримати або втішити когось - дайте йому можливість розповісти про свої переживання.

3. Знецінення ЧУЖИХ ПРОБЛЕМ
"Це не варто таких сліз", "це не кінець світу", "нічого ж по суті не сталося", "це можна пережити" і т.д.
Якщо ви не розумієте почуття іншої людини, не знаєте, як влаштовані її переживання - це не означає, що вона не страждає. І навіть те, що "в Африці діти голодують" або "є ті, кому набагато гірше», не робить її страждання меншими.
Але найстрашніше те, що знецінення заподіює реальну шкоду. Людина перестає відчувати себе значущою і важливою для вас, відчуває себе непотрібною, втрачає здатність до довіри.
До речі, психологи відносять знецінення до однієї зі складових емоційного насильства.

4. БЕЗГЛУЗДІ ПОРАДИ
Це ж очевидно - будь-якій людині з проблемою вкрай необхідно в першу чергу виговориться і бути почутим. Не отримати мудру пораду, не вислухати настанови, а висловити, наділити  слова тим, що вона відчуває.
А вже поради, адресовані в минуле ( "потрібно було зробити так"), - саме безглузде, що можна сказати. Уже все сталося, минуле не змінити, історія не має умовного способу.

5. ОЦІНОЧНІ КОМЕНТАРІ
"Раніше думати треба було", "а я тебе попереджав (ла)", "все ж було очевидно заздалегідь", "не треба бути таким наївним" і т.д.
Тут навіть коментарі зайві. Цілком зрозуміло, що це не підтримка.
Це банальне самоствердження за рахунок слабшої і вразливішої (бо їй зараз погано, вона проживає горе) людини.
P.S .:
Кращий спосіб підтримати близьку або рідну людину - просто бути поруч, уважно вислуховувати, дбайливо і тепло обіймати.
Не оцінювати і не знецінювати, не перебивати зі своїми коментарями, не переносити на неї свої проекції, домисли і висновки з порадами.
Все, що потрібно - це активна участь, добре співчуття, душевне тепло. Можливість висловити свої почуття, емоції, переживання.
І реальна конкретна допомога (посидіти з дітьми, зібрати грошей, приготувати їжу), а не абстрактні пропозиції.
"Кoли ви знахoдитесь з кимось, хтo ваc тотально приймає - це терапія. Відбувається зцілення."

Автор статті Марина Зоріна

субота, 13 липня 2024 р.

ЯК ПІДТРИМАТИ ВАШУ ДИТИНУ

ЯК ПІДТРИМАТИ ВАШУ ДИТИНУ
 
❤️  ПОРАДИ:

🐶   Намагайтеся залишатися якомога позитивнішим. Діти сприймають те, що відбувається, виходячи з вашої поведінки. Вам не потрібно завжди залишатися "сильним"; ви й так робите все, що можете. Займайтеся самодопомогою, самоспівчуттям та висловлюйте позитивні емоції.

🐣   Обіймайте своїх дітей, якщо вони хочуть, і дозволяйте їм “притиснутися” до ваших колін.

🐈   Співайте разом дитячі пісні. Це створює відчуття безпеки.

🐰   Уникайте відкритих конфліктів та конфронтації серед друзів та членів сім'ї.

🦔   Приймайте те, що відчуває ваша дитина, які б емоції вона не виявляла.

🤲   Чим більше ви отримаєте підтримки від інших, тим краще ви зможете допомогти своїм дітям.

🙏   Якщо ви вірите в Бога або якщо ви є духовною людиною, помоліться разом з вашою дитиною.

💥   Не заохочуйте у своїх дітях почуття гніву або помсти. Це лише посилить тривожність вашої дитини.

👫   Щодо підлітків, дотримуйтесь рівноваги між можливістю звернення до них як до дорослих (говорити правду, ділитися з ними своїми думками, покладати відповідальність), і можливістю звернутися до вас за підтримкою.
 
✅   Поради щодо допомоги дітям будь-якого віку: https://www.samopomi.ch/dopomoga/help-for-children-and-adolescents

середа, 10 липня 2024 р.

Експертність в стресі

 Експертність в стресі - як часто каже Alexander Gershanoff  - коли ми знаємо, що досвід стресу буде, але вивчаємо різні стратегії і свої особисті стратегії його регулювання. Ми знаємо, що буде злива, але й беремо і вміємо користуватись парасолькою. Ця парасолька потрібна під час дощу чи спеки. Але коли ми розмахуємо нею в іншу погоду, це не зашкодить, але й не дуже допоможе.  

Коли ми говоримо про досвід стресу і втручання психологів, ми маємо розрізняти кризове втручання (і кризову самодопомогу) і глибокий психотерапевтичний супровід. Це абсолютно різні задачі, підходи та інструменти. І різний фах спеціалістів. 

В кризовій ситуації - механізм стресу тілесний - і ми впливаємо на спроможності тіла. І на можливість людини вийти з шокового стану - сфокусувати погляд, назвати своє ім'я, повернути можливість самій діяти. Вивести зі стану дезорієнтації. Пригадати послідовність дій - відновити хронологію. І важливе - дати відчуття, що людина не сама і може на щось впливати. Перший етап завжди - стабілізаційний.
І ось про це всі практики заземлення, дихання, фокусування.... 
Те, що пропонується в такому реагуванні, допомагає буквально повернутись "до життя". Але його задача не "знайти сенс, щоб йти по життю". Ці інструменти не допоможуть вмістити всередині весь біль. 

Є ті, у кого травмуючий досвід провокує реакції довербальні - і тут слова взагалі можуть не працювати. Ми працюємо через повернення відчуття ритму, доторку, смаків, дихання, ковтків води.
Але є ті, хто одразу зреагує на слова та й потребує потім слів та сенсів.

В кризовому реагуванні не працюють з медитативними техніками, (але працюють з практиками майндфулнес) не занурюються в емоції - щоб не заглибити стан. Не провокують рефлексії. 
Буквально - є короткострокове втручання.
І довгострокова терапевтична робота - обробка інформації, опрацювання досвіду, можливість відреагувати емоції, усвідомлення, аналіз стратегій, переконань, робота з тим, що ми маємо прийняти в своє життя, робота з сенсами.  І психологи не часто пишуть саме про це - бо тут немає універсальних кроків. 

☀️ Про дітей:
Те, що особливо важливо з дітьми - в короткостроковому і довгостроковому: щоб діти відчували, що ми цілком надійно з ними.
Що ми впевнені, що вони впораються. Нам тільки важливо створити умови для цього.
Знаєте, я іноді кажу дітям (своїм і чужим) - я за тебе зараз не роблю щось, тому, що я поважаю твою силу і впевнена в твоїй силі.
Я просто поруч. (І я буду обирати задачі - прості дії, з якими дитина точно впорається).

Я так часто пропоную - даємо дитині воду - нехай сама відкриє кришку. Нехай має можливість сама стиснути нашу руку, піклуватись про іграшку.

Ми створюємо з дітьми пам'ятки - що дитина може сама для себе зробити.
І я нагадую після події - пам'ятаєш, як ти робив/робила це?

У дорослих є кілька можливих стратегій - взагалі удавати, що нічого не відбувається. Я іноді і зараз відповідаю на запитання: а чи дійсно потрібно дитині розповідати, що йде війна, що є вибухи.
І це питання не про дитину. Напевно, це про дорослого - його сили та вміння дивитись на складне, пояснювати складне, витримати реакцію дитини.
Я прошу говорити з дітьми на всі складні теми.
Нехай у них буде можливість довіряти нам і питати саме у нас.
Матеріал про те, як говорити з дітьми молодшого віку про війну https://www.facebook.com/share/p/QwC6XqTZwfCzDCYH/
І багато проєктів на цю тему у БараБука 

Мене непокоїть те, що під час тривог дітям в укритті дають телефони та планшети. Це нормально і може бути корисно час від часу. Але якщо це постійно - це стає їх "стратегією". Якщо є напруження - йти в гаджет.

Ми можемо відвертати увагу дітей - але і це не має бути постійно. Вони і в мирний час з нашою допомогою мають навчитись витримувати все більший рівень напруження.

І ми, щоб допомогти дітям стати "експертами в стресі" вчимо дітей - розрізняти, називати емоції. Розрізняти тілесні відчуття. Пробувати використовувати різні стратегії, щоб врегулювати стан, щоб знайти свою помічну. Ми вчимо витримувати нудьгу - бо це теж напруження. 

Що є в різних протоколах для допомоги дітям:
* Відчуття присутності, близькості (я з тобою)
* Нормалізація стану (нормально боятись, злитись, тримати, плакати) на жаль, так часто чую, як в укриттях дитину сварять за те, що вона плаче, проявляє злість. Мені здавалось, що це вже закрита тема.
* Стабілізація (можна тебе обійняти, дихай разом зі мною, потягнися - ми пропонуємо дії...)
* Надія - перекидання містка в майбутнє - (що ти будеш робити далі).

Все це ми з UNICEF Ukraine  і Світланою Тарабаровою заклали в пісню "Я і Ти", і ще багато ідей в маленьких відео для дорослих в проєкті "гратися і не боятися". https://numo.mon.gov.ua/gratisya-i-ne-boyatisya

Я зараз нагадаю кілька практикумів для дітей, які створювали з ГО "Смарт освіта"   Вони не замінять психотерапію. Але в них є інструменти для дітей і для роботи з емоціями, і для стабілізації.

Практикуми Ресурсна скриня – матеріали для дітей різного віку для того, щоб навчити дітей розрізняти емоції, усвідомлювати та скеровувати.  https://resursna-skrynia.nus.org.ua/resursna-skrinya/
- Книжечка – розмальовка з копінг стратегіями https://resursna-skrynia.nus.org.ua/wp-content/uploads/2021/08/10_coloring_book.pdf

- Шаблон для спостережень та рефлексій з тілесної усвідомленості https://resursna-skrynia.nus.org.ua/wp-content/uploads/2021/08/06_human.pdf

- «Пастка для злості» - шаблон саморобки – розмальовки для секровування агресії https://resursna-skrynia.nus.org.ua/wp-content/uploads/2021/08/11_catch.pdf

- Плакат «Я можу» - для пояснення дитині що таке «вікно толерантності» і пропозицією стратегій, як в нього повертатись https://resursna-skrynia.nus.org.ua/wp-content/uploads/2021/08/12_poster.pdf

- «Оголошення» - пропозиція дій, які допомогають при сумі та злості https://resursna-skrynia.nus.org.ua/wp-content/uploads/2021/08/04_notice.pdf

Фото - (публікую з дозволу). Мені надіслала його незнайома жінка, коли побачила у сина цю нашу копінг- книжечку - розмальовку, в школі її порадив психолог.

Я рада, коли знаю, що інструменти, що ми створюємо, використовуються. Але нехай скоріше будуть приводи, в яких не потрібні "парасольки" в кризі. 
Матеріали підібрано психологинею Світлана Ройз

вівторок, 2 липня 2024 р.

Як допомогти дитині, коли їй страшно❓❔❓

Як допомогти дитині, коли їй страшно. Швидке втручання. 🌼Практикум безстрашного Дитинознаства від Світлана Ройз.
#дитячий_психолог 
Тема страхів у дітей різного віку зараз загострена. Стрес спровокував те, що дитина могла вже давно пройти у своїй «віковій нормі». Нижче — прості дії, які можуть використовувати дорослі.

☀️ Запропонуйте дитині уявити, що навколо неї сфера, що світиться. Долонями (пантомімою) навколо себе вибудовуйте кордони. Все, що лякає – залишається за цією кулею. Вона складається і з власної сили та любові.
☀️ Скажіть, аби дитина міцно стиснула вашу руку. А тоді проговоріть їй вголос: «У тобі стільки сили, яка допоможе впоратися із будь-яким страхом».
☀️ Поверніть дитину у відчуття «теперішнього» — попросіть торкнутись кількох різних по фактурі та температурі об’єктів, знайдіть 2-3 об’єкти зеленого кольору (зелений сприймається як спокійний, безпечний), випийте води, вимовляйте «брррррррр», зробіть якусь смішну пику.
☀️ Спробуйте відштовхнути страшний образ руками – відкиньте його від себе зі звуком.
☀️ Розітріть долоні, покладіть на нирки, розітріть долоні, покладіть на ребра, потім розтертими долонями простукайте своє тіло, ніби вибиваєте килимок.
☀️ Навчіть дитину, що у неї є «чарівна кнопка», що допомагає впоратись зі страхом — знаходиться між мізинцем та безіменним пальцем.
☀️ Запропонуйте уявити, що те, що лякає, ми зменшуємо до такого розміру, що можна стиснути в кулак, сховати в сірниковій коробці.
☀️ Крикніть голосно: «Страх — йди. Я тебе не боюсь!»
☀️ Додайте до образу, що лякає, якусь смішну деталь (наприклад, до образу злої людини – бантик чи величезні вуха слона, чи курячі лапки)
☀️ Якщо дитину злякав образ, який він бачив у мультфільмі чи кіно, то цю картинку страшної події слід відправити назад у мультфільм. Плескайте в долоні, ніби «запечатуючи» цей образ знову у мультфільмі. Можна запропонувати – в уяві стерти цей образ гумкою.
☀️ Якщо дитину налякав страшний сон – після пробудження, як режисери змінюйте сюжет.
☀️ Якщо дитину злякав звук, помасажуйте вуха, обов'язково скажіть – це був звук (такий)…. Все вже минулося. ми в безпеці.
☀️ Уявіть, що страх можна зменшити та покласти у сейф. Закрийте сейф на замок, перев'яжіть ланцюгом, мотузкою і відправте кудись на далеку планету або під землю, або океан.

Важливо пам'ятати:
Коли дитина каже, що їй страшно – найбільший її страх, що її не приймуть, висміють. Найдивніший страх ми сприймаємо як реальний, він є у реальності дитини. Тому ми допомагаємо дитині, не знецінюючи її почуття. Якщо ми їй скажемо — нічого страшного немає — вона не перестане боятися. Вона залишиться зі страхом наодинці.

Будь-яка складна ситуація може стати містком для близькості.
Алгоритм:
🌲 Підтримка. Замість слів: Ти ж великий, тут нічого боятися (ці слова раціональні, звучать, як знецінювання), – Ти виглядаєш наляканим. Бачу, що тобі страшно.
🌲 Близькість: Я з тобою (можна сказати словами, можна обійняти, взяти на руки, взяти за руку), — Чого ти боїшся? — Адже важливо, щоб дитина від загального «я боюся» перейшла до конкретного Я боюся темряви, Я боюсь, що на мене нападуть монстри, Я боюсь, що загублюсь.
Коли ми знаємо, що конкретно лякає дитину, ми можемо вибрати спосіб трансформації.
🌲 Нормалізація: Знаєш, я боялася у твоєму віці та навіть зараз іноді боюсь. Зараз те, що відбувається, дійсно страшно. Я точно знаю, що ми впораємося. Ми можемо з тобою зробити.
🌲 Трансформація: (конкретні дії та практики вище).

Ви могли побачити, що у всіх ідеях — дитина і дорослий — суб"єкт, відчуває свою силу і сам робить дію.
Це — так звані «швидкі практики». Те, що можуть робити батьки, щоб зняти гострий стан. Трансформацією, глибокою роботою, мають займатися спеціалісти.

UNICEF