Отримуючи від життя те, чого нам хочеться, ми очікуємо щастя.
Проте не завжди почуваємо себе щасливими...
Ми можемо мати друзів і сім'ї і при тому відчувати самотність.
Просуватись по кар'єрних сходинках, а вважати себе нездарою.
Отримувати безліч компліментів за зовнішній вигляд і не бути задоволеними собою.
І справа тут не в тому, що в мене є, а в тому, чого не вистачає?
А не вистачає навички присвоїти собі те, що вже маю.
Бо те недосяжне, чого немає, стало надцінним, а те, що є, просто знецінилось.
Саме тому все, чого б ми не досягли, не дасть задоволення. Бо те, чого не досягли і не отримали завжди буде маячити червоною ганчіркою перед очима.
Часто зустрічаюся з такою амбівалетною поведінкою, коли людина все розуміє і себе підбадьорює: "Так в мене все гаразд, у мене все є, я багато чого досягнув..."
Але в голосі чути:
"А могло б бути і краще..."
І все! Далі вже рухатись неможливо бо від того що є, задоволення не отримати.
Що ж робити?
Варто спочатку визнати, що не все, що я маю і отримую то прямо те, чого хочу.
Бо не над всім маю владу і не маю суперсили ні міняти людей, ні впливати на різні події.
Варто визнати, що досконалої-досконалості напевно мені в житті так і не досягнути та всіх вершин не підкорити.
Адже визнаючи це, можна спробувати призупинитись і оцінити, потішитись і насолодитись тим важливим, що є.
"Грандіозні" речі, такі як одруження, спортивні досягнення, кар'єрний ріст, успіх в бізнесі зазвичай займають 5% нашого життя.
Все решта - це ранок з цінними людьми, робочі будні, дорога на роботу та додому, дрібні клопоти і тихі вечори.
Помітити такі речі, надати їм ваги і значення це і є присвоїти собі великий шмат власного життя.
А отже, якщо навчитись сповільнюватись і помічати цінність звичному то "грандіозним" речам надаватиметься менше значення.
І тоді вже неважливо, чого немає, воно прийде, важливо те що вже є.
І це не самообман, це не крок назад, це не намагання себе заспокоїти бо на більше я не здатен.
Це просто життя в моменті "тут і зараз".
Вчора вже закінчилось, завтра ще не прийшло, а те, що є зараз, може давати мені насолоду і задоволення від моменту прожитого вже.
Психолог Рабінчук Володимир
