В сьогоднішніх реаліях особливу увагу необхідно приділяти психічному здоров’ю дітей👧🏼👦🏻

В сьогоднішніх реаліях особливу увагу необхідно приділяти психічному здоров’ю дітей👧🏼👦🏻

Команда підтримки реформ Міністерства освіти і науки України підготувала добірку простих ігор для малечі, адже гра – природній і чи не єдиний спосіб дитини висловити та прожити власні емоції. Ховаючись в укритті від гучних обстрілів разом із чужими людьми, діти можуть відчувати паніку, тривогу, агресію, тому надзвичайно важливо, щоб дорослі надавали дітям можливість подолати стрес, а також фізичну та емоційну втому.

Добірка  ігор, які не потребують наявності іграшок або інших «специфічних» аксесуарів🧩

Ігри допоможуть дитині:

🌀встановити власні кордони;

🌀подолати тривогу;

🌀розслабитися;

🌀виплеснути емоції;

🌀зняти напругу;

🌀заспокоїтися.

Що робити з фантомними відчуттями

Через масовані обстріли, що відбуваються в останні тижні, можуть виникати фантомні відчуття звуку дронів-камікадзе. 

🔹 Що це?

Це звуки або відчуття наближення літального апарату без реальної його наявності в полі зору. Як правило, такі відчуття є тимчасовими.

🔹 Чому це відбувається?

Через надмірне навантаження на нервову систему. Пам'ятаєте, дехто переживав звуки фантомних сирен (чи вибухів) на початку повномасштабної війни?

Нестача сну, тривалий стрес без можливості відновлення – супутні чинники, що можуть викликати слухові галюцинації.

🔹 Як це відбувається?

Свідомість дуже гнучка і намагається завжди нам пояснювати наш страх чи небезпеку. Тому прив'язується до актуальних подій і здатна “вигадати” звук дрона-камікадзе, навіть якщо фактичного аудіального тригеру нема. 

🔷 Що з цим робити?

Перше – подбати про свою фізичну безпеку, а потім перевіряти: відчуття реальні чи ні.

🔶 Якщо відчуття все ж таки фантомні?

Потрібно послабити збудження амигдали (що відповідає за наш страх) та посилити лобну кору (що відповідає за логіку та розуміння причинно-наслідкових зв'язків). Коли це відбувається, тривога спадає і, як наслідок, фантомні звуки та відчуття припиняються.

✅ Варіанти простих дієвих способів, які радить психотерапевт @Vadym Melnyk, дивіться у наступних картинках. 

25 істин, які варто розповісти своїм дітям.

толерантність

❗️Толерантність❗️

Толерантність — повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. 

Бути толерантним не означає поступатися, потурати чи проявляти свою поблажливість і відмовлятися від якихось своїх переконань. 

Бути толерантним — це визнавати право людей відрізнятися, дотримуватися своїх переконань і визнавати таке право за іншими. 

Бути толерантним — це сприяти утвердженню прав людини та демократії в нашому світі. 

Довідник безбар'єрності 👉 https://bf.in.ua

ЯК СКАЗАТИ «НЕ МОЖНА», ЩОБ ДИТИНА ВАС ПОЧУЛА

 

 

ЯК СКАЗАТИ «НЕ МОЖНА», ЩОБ ДИТИНА ВАС ПОЧУЛА

 

1.  Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції. Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа, як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.

2.  Уникайте заборон. Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки… Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште відкритими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА. Якщо уникнути заборони не вдалося:

3.  Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами. Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб чудо-чадо чуло Ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» …

4.  Пояснюйте причину. Якби Вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б Ваша перша реакція? Ви запитали б: «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після Ваших пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб Ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові.

5.  Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною. Якщо Ви проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або дратується – значить, я поганий, вона мене більше не любить; веселиться – значить, це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше Ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.

6.  Пропонуйте альтернативу. На кожне не можна, після пояснення причин, має бути своє можна. Обов’язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати на шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна і т.п. Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий… Але якщо відразу після заборони піде альтернатива – дитина сприймає це як можливість вибору.

7.  Будьте послідовні. Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це «ні». Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним. АЛЕ! Якщо Ваша дитина вступила з Вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати Вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином Ви показуєте, що Ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з Вами саме домовитися, а не продавила Вас хниканням або ще чимось.

8.  Дуже важливою є система батьківських ТАБУ. Табу – це і є заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад, «Не можна бити маму» або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.

І наостанок нагадаємо: ЗАБОРОНЯТИ МОЖНА ТІЛЬКИ ДІЇ ДИТИНИ, А НЕ ПОЧУТТЯ, НЕ ЕМОЦІЇ.