Іноді людині потрібні не правильні слова, а той, хто просто не піде після її чергового «все гаразд».
10 вересня — Всесвітній день запобігання самогубствам. Для мене, як для психолога, це насамперед про важливість помічати людину за її словами та мовчанням.
Бо іноді за дратівливістю стоїть виснаження, за відстороненістю — самотність, а за постійними жартами — біль, який намагаються приховати. Ми не завжди знаємо, що відбувається всередині іншої людини, але ми можемо дати їй відчути, що нам не байдуже.
Ідеальної фрази не існує. Іноді достатньо запитати: 💛 «Я бачу, що останнім часом ти змінився/змінилася. Я поруч. Я не буду засуджувати тебе».
І дуже важливо — не боятися звертатися по фахову допомогу. Особливо, якщо йдеться про дітей. Якщо дитина говорить про небажання жити або висловлює безнадію — це не той випадок, коли варто чекати. Не залишайте її з цим наодинці. Залучайте дорослих, яким можна довіряти, та фахівців.
Ми не можемо врятувати всіх чи бути поруч 24/7. Але ми можемо навчитися бути уважнішими: не знецінювати, не лякати, а замість автоматичного «все буде добре» запитати: «А як тобі зараз?». Одна розмова не вирішує проблеми, але може стати початком шляху до порятунку.
🌱 Профілактика — це не дата в календарі. Це щоденна культура небайдужості: у сім'ї, класі, серед колег та кожного з нас.
💚 Не завжди потрібно знати, що сказати. Іноді найважливіше — не пройти повз.
Будьмо поруч.
Немає коментарів:
Дописати коментар