В твоєму класі буде дитина чи діти з особливими потребами!

В твоєму класі буде дитина чи діти з особливими потребами!

🧍♥️Це така ж сама дитина, як ти та інші однокласники, але в неї можуть бути свої труднощі.

🧍♥️Якщо ти захочеш і зможеш чимось допомогти цій дитині, можеш спробувати - це гарний вчинок.

🧍♥️В неї може бути така поведінка, яка тобі незнайома чи незрозуміла, але це не робить дитину поганою. 

🧍♥️Ця дитина так само любить грати, але можливо не зовсім вміє. 

🧍♥️Дитина може видавати якісь дивні звуки чи робити якісь рухи, дії, але це тому, що їй дуже важко, навіть важче ніж іншим дітям. 

🧍♥️Ця дитина може добре розбиратися в чомусь одному і взагалі не розуміти інше, але вона дуже хоче навчитися. 

🧍♥️Якщо в тебе буде бажання подружитися з цією дитиною, ти можеш спробувати - дружба важлива для всіх.

🧍♥️Може бути так, що цій дитині дуже важко справлятися з навчанням, своїми емоціями чи страхами - слід знати про це та розуміти. 

🧍♥️Якщо твої однокласники не будуть розуміти поведінку цієї дитини, ти зможеш їм розповісти про все, що вже знаєш.

🧍♥️ Ми всі різні!  В кожного свої труднощі та успіхи!

Адаптація дитини до школи

   Адаптація дитини до школи

 Учорашні дошкільники дочекались першого вересня, мають позитивне налаштування на навчання. Бути щасливим володарем портфеля, підіймати руку на уроці, мати однокласників — все це як чудова гра. Та згодом може виявитися, що грати не так уже й цікаво…

Наявність тривог вносить корективи в навчальний процес першокласників. 

 

Тому пропоную поговорити про адаптацію дитини

 до школи.

Вступ дитини до школи – є важливим моментом в житті кожної дитини. Він пов’язаний з новим типом стосунків з однолітками, вчителем, новими формами діяльності.

Вік від шести до семи років – кризовий. 6–річний першокласник за рівнем свого психічного розвитку залишається дошкільником. У нього зберігається особливість мислення дошкільника, переважає мимовільне запам’ятовування (запам’ятовується, головним чином, те, що цікаве, а не те, що необхідно запам’ятати). Специфіка уваги виявляється в тому, що дитина спроможна займатися однією справою не більше, ніж 10-15 хвилин. Психологопедагогічний супровід процесу адаптації першокласників можна забезпечити 5 лише в узгодженій роботі, надаючи психологічну допомогу учням. Психолог контролює та корегує процес адаптації через дотримання відповідних рекомендацій вчителем, який, в свою чергу, врахувавши висновки психолога, змінює хід навчально-вихованого процесу.

Навчання цих дітей, передбачає введення відповідного режиму: тривалість уроку не більш, ніж 35 хвилин; організація рухливих ігор на перерві; прогулянки, денний сон; відсутність домашнього завдання. Навчальний матеріал на уроці має бути невеликим за обсягом, збільшується кількість загальнорозвивальних занять (фізкультура, музика, ритміка, екскурсії, спеціальні розвивальні заняття), вводяться медичний контроль та психологічне супроводження, особливі програми та методи навчання. Як показує досвід, незважаючи на прагнення багатьох директорів шкіл і педагогів реалізувати ці вимоги до навчання, невирішеною залишається низка проблем, серед яких називаються й матеріально-технічні, й навчально-методичні, й нормативні.

 В роботі з шестирічними першокласниками необхідно враховувати їх можливості і норми навантаження:

§ загальне навчальне навантаження – 4 год. на день;

§ безперервна письмова робота – 4-5 хв.;

 § безперервне читання – 8 хв.;

§ середня активність уваги – до 15 хв.;

§ прослуховування звукозапису – 6-10 хв.;

§ перегляд діафільмів, кінофільмів, телепередач – 15 хв.;

§ перебування на свіжому повітрі – не менше 4 год.;

§ тривалість сну – 15 год. на добу, із них денний сон (бажано) – 1,5 год.

Психологічний супровід розвитку школяра у процесі його навчання в початковій школі спрямований на те, щоб допомогти кожному учню соціалізуватися й адаптуватися до соціального середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей. Психологічний супровід орієнтований на оптимістичну перспективу кожного учня та спрямований на допомогу оптимальному розвитку кожного учня - його пізнавальній діяльності, засвоєнню ним предметних знань і соціальних цінностей, норм міжособистісної взаємодії і спілкування, формуванню самостійного типу поведінки і творчої спрямованості, позитивного психологічного самопочуття.

 Фото з відкритих джерел

За матеріалами

Пам’ятка батькам першокласника:

☺ Підтримуйте в дитині її бажання стати школярем. Ваше серйозне ставлення до шкільних проблем, досягнень , а можливо й ускладнень допоможуть першокласникові  підтвердити значущість його нового становища та діяльності.

☺ Обговоріть з дитиною ті правила і норми , з якими вона зустрілася у школі.   Обґрунтуйте їх необхідність.

☺ Дитина має право на помилку . Коли людина навчається , в неї може щось не виходити, це правомірно.

☺ Складіть разом з дитиною режим дня, стежте за його виконанням .

☺ Не пропускайте труднощі , які виникають на початку навчання. Якщо , наприклад, у дитини логопедичні проблеми, починайте їх вирішувати на першому році навчання.

☺ Підтримуйте першокласника в його бажанні досягти успіху.

 У кожній діяльності обов’язково знайдіть , за що його можна похвалити. Пам’ятайте , що емоційна підтримка і похвала можуть помітно підвищувати інтелектуальні досягнення людини.

☺ Якщо вас щось тривожить у поведінці дитини не соромтесь звернутись до шкільного психолога.

☺ У зв’язку із соціальною позицією школяра в житті вашої дитини з’явилась більш авторитетна людина, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думки першокласника про свого педагога.

☺ Навчання  — нелегка і відповідальна праця. Школа суттєво змінює життя дитини, але це не повинно впливати на різнобічний дитячий світ. У першокласника має залишатись достатньо часу на ігри та розваги.

 

Успіхів вам!

 

7 правил збирання  портфеля першокласника 

Збираючи дитину перший раз в перший клас, хочеться покласти в портфель всі канцелярські багатства. Не поспішайте. Необхідний вміст портфеля вчитель зазвичай озвучує на перших батьківських зборах. А ваше завдання — навчити дитину правильно збирати портфель.

Правило 1: Дитина повинна самостійно збирати — розбирати портфель. Щоб добре орієнтуватися у власному портфелі, дитина повинна збирати — розбирати його самостійно. Інакше, замість того, щоб слухати вчителя, вона велику частину уроку шукатиме в портфелі необхідні речі. Навіть якщо в портфелі всього одне відділення (хоча в більшості сучасних ранців їх як мінімум три), дитині буде потрібно не менше 10-15 хвилин, щоб знайти потрібну річ в незнайомих надрах портфеля.

 

Правило 2: Портфель треба збирати щодня. Щодня в портфелі скупчується безліч непотрібних папірців, крихт і всіляких «цінних», але абсолютно непотрібних в школі речей. Стежте, щоб дитина щодня виймала з портфеля весь вміст, викидала сміття і складала назад в портфель тільки необхідні речі.

 

Правило 3: Нічого зайвого. Завдання батьків — стежити, щоб дитина не носила з собою зайві речі. За санітарними нормами, що діють, більше трьох кілограмів піднімати першокласникам не рекомендується. Окрім покладених за програмою 2-3 підручників і 2-3 зошитів в ранці першокласника обов’язково лежатимуть пенал з ручками і олівцями, щоденник, рахункові палички, підставка для книг і сніданок. В результаті набирається якраз близько трьох кілограмів. Перший час батькам доведеться контролювати, що дитина кладе в портфель, а потім вона буде це робити самостійно.

 

Правило 4: Гігієнічне приладдя. В портфелі завжди повинні лежати невеликий рулон туалетного паперу і упаковка вологих серветок. Якщо дитина соромиться діставати в школі туалетний папір, покладіть його в непрозорий пакет.

 

Правило 5: Окремі контейнери для їжі. Практично у всіх школах дітям батьки дають дитині з собою додатковий сніданок — декілька бутербродів, сік і печиво. Незалежно від того, яку їжу ви даватимете дитині, для неї потрібні спеціальні контейнери з кришкою, що щільно закривається. Часто батьки упаковують їжу у фольгу або в поліетиленові пакети. Але упакована таким чином їжа може розкришитися. До того ж, якщо носити її без контейнера, весь вміст портфеля пропахне їжею. Поясніть дитині, що, перекусивши, вона повинна всі обгортки і порожні пакети покласти назад в контейнер і щільно закрити його.

 

Правило 6: Іграшки залишаються удома. Іграшкам в портфелі робити нічого. Якщо дитина дуже наполягає, домовтеся, що вона діставатиме іграшки з портфеля тільки на перерві, а перед початком уроку знову прибере їх в портфель. Можна, наприклад, укласти угоду, що при першій скарзі вчителя з приводу ігор на уроках — іграшки залишаються удома.

 

Правило 7: Мінімум дорогих речей. Питання, давати чи ні дитині в школу мобільний телефон, до цих пір залишається спірним. Мобільний телефон (і інші дорогі речі) не є предметами першої необхідності. В крайньому випадку дитина може подзвонити зі школи. Якщо ви все-таки вважаєте, що телефон дитині необхідний, поясніть, що на час уроків необхідно відключати звук і прибирати телефон в портфель. Крім того, необхідно пам’ятати, що телефон може загубитися або бути викраденим. Це стосується і наручного годинника, який діти часто знімають на фізкультурі і забувають .

Дитячі страхи - як допомогти дитині

Психологія страху у дитини

Для дітей страх - це найсильніша емоція.

Напевно, немає в світі людини, якій би не було відоме відчуття страху. Відчуття, яке паралізує, заставляє наше серце битися дуже швидко.

Термін "страх" у психологічних словниках трактується, як емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню індивіда та спрямована на джерело дійсної чи уявної загрози.

Страх - це не страшно. Це нормально – боятися, щоб не потрапити в халепу. Так спрацьовує наш природній інстинкт. Страх допомагає нам вижити.

Всі страхи діляться на 2 групи: вікові і невротичні. 

• Вікові страхи простежуються в емоційно чуттєвих дітей. 
• Невротичні виникають в результаті психічних потрясінь і травм, конфліктів у сімʼї, жорстокості. 

Страхи в житті дитини були і будуть завжди. Це означає що вона дорослішає, намагається осмислити все, що відбувається з нею і навколо неї. Одні страхи зникають, а інші зʼявляються.

Перші прояви страху виникають у зовсім маленької дитини - це перше з чим зустрічаються новонароджені. В цьому віці діти реагують на голосний різкий звук, шум, швидкі рухи. Найбільш виражені страхи бувають між 15 – 18 місяцями життя, а потім поступово зникають.

З 7 місяців багато дітей проявляють занепокоєння коли немає поряд мами .

8 - 12 місяців бояться чужих людей, різкої зміни обстановки. 

У 3 роки типовими страхами вважається страх від уколів, замкнутого простору, темряви.

У 5 років - пік страху «казкових» персонажів. 

У 5 - 6 років - виникає і швидко росте страх смерті.

6 - 7 років - переважно все, що повʼязано зі школою, самотність, фізичне насильство, страх загубитися.

8 - 11 років фізичне насилля ,неспроможність проявити себе у навчанні/спорті; страх викриття небажаної поведінки, сварки з батьками або їх втрати.

11 - 13 років - страх поразки; незвичайні власні вчинки ; хвороби, власна зовнішність ; критика дорослих ,власна неспроможність. 

На консультації батьки 5-ти річних дітей часто питають, як реагувати на запитання про смерть. Якщо дитина не отримає відповіді на свої запитання (батьки часто ухиляються від таких розмов), то буде тривожитися ще більше. Немає розуміння - немає спокою.

Замовчувати — прямий шлях до дитячих фобій та неврозів. Біль, сум, смерть — невід‘ємна частина життя. І якщо ми не будемо про це говорити, це не означатиме, що їх немає і що дитина не зіштовхнеться з цим. Гуманніше підготувати дитину до того, що сумувати, відчувати душевний біль — нормально. Це говорить про її добре серце та вміння співпереживати. Без тих почуттів вона би не змогла відчути справжню радість. Не варто вважати, що такі розмови діти не сприймають. Навіть якщо щось їм буде здаватися не зовсім зрозумілим, на них подіє ваша спокійна інтонація, сам факт бесіди один на один. Вони відчують найголовніше - якщо мама чи тато спокійно про це говорять, значить, це не страшно, не погано, не соромно. 

Інша крайність - маніпулювати дітьми за допомогою страху:

«Не заснеш - забере бабай». 

«Не будеш слухатися - віддамо в інтернат».

«Погано вчитимешся - не будемо любити». 

Чим тільки не лякають батьки, щоб діти робили те, що вони хочуть. Не задумуючись, яку шкоду це несе всім. Такі «лякалки» від дорослих можуть закінчитись серйозними неврозами, з якими впоратися дуже важко.

Причини страхів дітей

Причини появи дитячих страхів

Дитячі страхи багато в чому залежать від загальної психологічної атмосфери в сімʼї та здорового глузду батьків.

Причини, які можуть, стати основою для появи дитячий страхів:

• Гіперопіка
• Брак уваги батьків.
• Конфлікти та агресія у сімʼї .
• Фільми, компʼютерні ігри,відеоролики.
• Наявність у дитини психологічних і психічних розладів.

Війна та дитячі страхи

Війна і конфлікти є серйозними джерелами страху для дітей. У період війни, діти часто стикаються зі страхом втрати близьких, пораненням або смертю, а також зі знищенням домівок та руйнуванням оточуючого середовища. Це може призвести до серйозних психологічних травм та страхів, які переймають дитину протягом тривалого часу.

Діти, що пережили війну, часто відчувають страх навіть після того, як конфлікт завершився. Вони можуть мати посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який проявляється в нічних кошмарах, повторних спогадах про травматичні події та гострих реакціях на подібні подразники.

Батьки в областях, постраждалих від війни, мають важливу роль у допомозі дітям подолати їхні страхи. Вони можуть надавати емоційну підтримку, сприяти відновленню нормального життя та створювати безпечне оточення для дітей. Психологічна допомога також може бути важливою для дітей, що стикаються зі страхами, пов'язаними з війною та конфліктами.

Загальна свідомість про вплив війни на дітей та їхні страхи може сприяти розумінню та підтримці тих, хто потребує допомоги у подоланні травматичних досвідів. Широкий спектр підходів, що включає психологічну та емоційну підтримку, може допомогти дітям пережити війну та впоратися зі своїми страхами.

Як страхи впливають на дитячу психіку?

Наслідки дитячих страхів можуть бути самими різноманітними:

Тривожність, агресивність, капризність, проблеми зі спілкуванням з однолітками, комплекси, неврози, втрата апетиту, порушений сон, руховий неспокій і тому подібне.

Але, якщо батьки бачать, що дитячий страх не спричиняє особливої тривоги, можна спробувати побороти його власними силами.

Як допомогти дитині позбутися страху: поради для батьків

Як боротися з дитячими страхами

1. Реакція батьків на страх має бути спокійною;
2. Обговоріть з дитиною його страх (чим більше говорить, тим менше боїться);
3. Говоріть дитині, що вона у безпеці;
4. Постарайтеся відволікти дитину;
5. Застосовуйте дихальні вправи;
6. Арт-терапія : «розправляйтеся» зі страхами через малюнок, пластилін, аплікацію;
7. Казкотерапія;
8. Іграшки : програйте з дитиною момент зустрічі зі страхом.

Контролюйте, що ваша дитина дивиться по телевізору на компʼютеру. Скоротіть час перегляду. Не обговорюйте в її присутності кровопролитні новини, не допускайте сварок, більше часу проводьте з дитиною.

Навчаючись долати свій страх, дитина отримує дуже великий досвід, який буде слугувати їй все життя. Від дій батьків залежить, як дитина буде справлятися зі своїми проблемами у майбутньому. Допоможіть дитині аналізувати свої страхи, дивитись в обличчя проблемам, а не ховатися від них, шукати шлях, як можна впоратися з ситуацією.

Боятися - це нормально. Підтримуйте дитину, пояснюйте їй про явища, яких вона боїться і приділяйте якомога більше уваги - обіймайте, цілуйте, тримайте за руку. Діти долають свої страхи, якщо відчувають підтримку і розуміння з боку батьків. 

Коли необхідно звернутись до спеціаліста?

Якщо вирішити проблему не вдається , то варто звернутися на консультацію до психолога.

Страхи, дитячі фобії, неврози: у чому різниця?

Невроз, фобія і страх - це всі психологічні стани, що можуть виникати у дитини, але вони мають свої відмінності:

• Страх:

Страх - це нормальна емоція, яка виникає в реакції на конкретну небезпеку або загрозу. Наприклад, страх перед незнайомими собаками, темрявою або висотою.

Ця емоція зазвичай є тимчасовою і може бути подолана за допомогою розуміння та підтримки.

Страх відповідає конкретній ситуації чи події, і його інтенсивність може змінюватися залежно від обставин.

• Фобія:

Фобія - це патологічний страх або тривожність, яка перевищує нормальні межі існуючого страху.Вона характеризується ірраціональним страхом перед певним об'єктом, ситуацією або дією, яка не є реальною загрозою для дитини.

Фобії можуть суттєво обмежувати повсякденне життя дитини, впливаючи на її здатність функціонувати у соціальних та навчальних середовищах.

• Невроз:

Невроз - це психічний розлад, який характеризується функціональним порушенням нервової системи, що виникає на тлі стресу чи психічної травми. Він може включати різні симптоми, такі як тривожність, депресія, панічні атаки, фобії тощо.

Невроз може бути результатом тривалого впливу стресових факторів та негативних досвідів у житті дитини.

Отже, основною відмінністю між страхом, фобією і неврозом у дитини є в тому, що страх є нормальною емоцією, фобія - патологічним страхом, а невроз - психічним розладом, який може включати різні симптоми, включаючи тривожність і фобії.

Страхи, фобії та неврози – не одне й те саме. Це ланцюжок: страхи, якими можна управляти, можуть перейти у фобії, якщо вчасно з ними не розібратися. У свою чергу, фобії, якщо з ними не працювати стануть причиною неврозів.

Памʼятайте: страхи є у всіх, їх не варто боятися. Слід навчитися приймати дитину з усіма її тривогами. Якщо поруч з нею будуть впевнені батьки, то подолання страху - справа часу.

❗❗❗Як прийти до тями після того, як почули вибух❗❗❗

❗❗❗Як прийти до тями після того, як почули вибух❗❗❗

«У момент неочікуваного вибуху здригаюсь, а потім мене трусить і голос тремтить, морозить. А ще можу розплакатися. Що робити? Як заспокоїти нервову систему?» 

👆Відчувати страх, занепокоєння під час стресу (а чути вибух – це неаби-який стрес для людини) – це природна реакція. У цей момент активізується ділянка мозку, яка відповідає за виживання та захист. Твій організм починає виділяти гормони стресу, які посилають енергію збудження, щоб ти міг втекти від небезпеки чи боротися з нею. 

 

👆Небезпека минає, але накопичена енергія нікуди не дівається і потребує вивільнення. Так ти можеш відчувати тремтіння, озноб, можеш хотіти розплакатись. Найкраще, що ти можеш зробити для себе в цей момент – це допомогти тілу позбутися напруження.

Ось декілька порад про те, як це зробити:❗❗❗

👍Якщо відчуваєш тремтіння або озноб: візьми тепленьку, приємну на дотик ковдру і накинь на себе. Якщо є можливість, зав’яжи її спереду навхрест, так твоє тіло зможе відчути тепло і міцний каркас. Поїж, або випий чогось тепленького. 

👆Якщо калатає серце: легенько постукай по грудях: раз у секунду, зі слова-ми «Я є», «Я стою», «Я в порядку».

👆Якщо відчуваєш запаморочення, або крутиться голова: займи положення сидячи, постав ноги на підлогу та сфокусуй свою увагу на них. Також зосередься на диханні: рівний глибокий вдих і трохи довший рівний видих. 

Продовжуй робити це, поки знову не відчуєш міцний ґрунт під ногами. 

👆Якщо відчуваєш, як підступає паніка: використовуй техніки заземлення.

👆Якщо тіло заціпеніло: потруси спочатку послідовно кожною його частиною. Голова, руки, ноги, бедра. А вкінці – все разом. Можеш також робити легенькі поплескування, щоб відчути межі свого тіла. 

👆Якщо хочеться розплакатися: знайди безпечне для себе місце і дозволь собі зробити це. Побудь для себе турботливим батьком або турботливою мамою в цей момент.

👆Коли тіло заспокоїться: 

•зроби собі щось смачненьке; 

•послухай заспокійливу музику; 

• поговори з кимось, хто може бути підтримкою й опорою в цей момент; 

•погладь, або візьми на руки свого домашнього улюбленця, або обіймись із тим, хто є поруч;

•і маленькими кроками повертайся до своїх буденних справ.

Техніка зняття напруги

-Сидячи на стільці, візьмися обома руками за сидіння, і з силою потягни його догори.

-Полічи до шести, опусти руки та розслабся.

-Знову потягни руками сидіння догори, щоб напружилися відповідні групи м’язів, потім знову відпусти руки та розслабся. 

Інші варіанти вправи:

•з силою стискати і розтискати кулаки;

•періодично з силою натискати ступнями ніг на підлогу тощо. У такий спосіб можна швидко досягти розслаблення всіх груп м’язів за рахунок їх попередньої напруги. Розслабляється тіло психічне напруження зменшується.

Підготовка до школи в умовах війни

Терапевтичні казки

 Виявляється надавати психологічну допомогу своїм дітям батьки можуть самостійно! Прекрасний інструмент, який може допомогти в цьому – це терапевтичні казки! Це дитячі твори, які допомагають вашому чаду прояснити різні життєві ситуації, відреагувати накопичені емоції, познайомитись з різноманітними стратегіями поведінки. Крім того, казки дозволяють дитині побувати на місці героя в певних конфліктних ситуаціях в “безпечних умовах” і спробувати нові способи вирішення конфліктів. Також в творах малеча може компенсувати те, чого їй найбільше бракує в житті.

Терапевтичні казки існують як в готовому варіанті, так їх можна складати і самостійно. На нашому сайті ви знайдете готові історії на різну тематику.

Алгоритм використання казки надзвичайно простий. Дітям до 12 років – батьки читають казку (тут дитині дозволяється видозмінювати текст, додавати і вилучати фрази чи слова), потім обговорюють ключові моменти, мотиви поведінки, результати, і на останок – дитині пропонується намалювати малюнок (не обов’язково одразу після обговорення), який ілюструє казку або ключовий момент для дитини. Інколи можна використовувати ще один заключний етап – драматизація або “програвання” казки чи її частин. Дайте дитині можливість розподілити ролі, за необхідності задійте членів родини чи іграшки і не слідуйте строго сюжету казки, пам’ятайте, дитина змінює все так як їй потрібно.

Щодо старших дітей, то тут спосіб використання дещо інший. Підлітки починають вже скептично ставитись до подібних історій, тому батькам варто піти на маленьку хитрість – вивчити казку напам’ять і досить природно і непомітно вставити її в буденні сімейні розмови.

Більше терапевтичних казок можна знайти на сайті https://dytpsyholog.com/2015/03/02/%d0%bb%d1%96%d0%ba%d1%83%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d0%ba%d0%b0%d0%b7%d0%ba%d0%be%d1%8e/ 

Спільна робота з учнями до Всесвітнього дня протидії торгівлі людьми

З метою підвищення обізнаності учнів щодо існуючого механізму надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, забезпечення належного доступу до гарантованих державою соціальних послуг спільно  створили колаж з інформаційних матеріалів відповідної тематики.

Що важливо? #протидіємо торгівлі людьми

 Разом з учнями підбирали важливу інформацію,яку потрібно знати кожному, щоб не стати жертвою торгівлі людьми. 

Всесвітній день протидії торгівлі людьми

Одним із найтяжчих злочинів у всьому світі є торгівля людьми. Вона є не лише сучасною формою рабства, що порушує права людини, а й тяжкою формою насильства, що спричиняє ризик для її здоров’я. Жодна країна світу не може убезпечити себе від торгівлі людьми, і Україна не є виключенням. До Всесвітнього дня протидії торгівлі людьми  разом з учнями створювали "Валізу безпеки "🧐🧳