Психолог не може вирішити проблем за когось. Але може створити музику, яка надихатиме людей до вирішення...
▼
Проєкт "Завжди поруч" для педагогів
▼
Батьківськам
▼
Педагогам
▼
цікавинки психології
▼
Сторінки
▼
понеділок, 25 вересня 2017 р.
ЯК СЕБЕ ВЕСТИ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДІТЬМИ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ
Працівникам освітніх закладів завжди треба пам’ятати, що гіперактивність, це не особливості темпераменту чи характеру дитини, не наслідок виховного процесу батьків, а медичний діагноз! Тому батьків треба сприймати не як першопричину «поганої» поведінки дитини, а спробувати зробити їх союзниками і разом, об’єднавши зусилля, допомогти дитині адаптуватися в колективі та отримувати знання.
1. Педагогам було б корисно знати ознаки синдрому дефіциту уваги, адже це ключ до розуміння малечі. Вчителі мають орієнтуватися в особливостях сприймання, уваги, пам’яті гіперактивних дітей, щоб в якомога доступнішій формі організувати розумову діяльність.
2. Дитина з гіперактивністю повинна завжди бути «на виду». Краще, якщо основне місце сидіння в класі буде в центральному ряді, на першій парті або навпроти стола вчительки. Так педагог може максимально стримувати увагу дитини, а для дитини це можливість швидко звернутися за допомогою у разі виникнення труднощів.
3. Завдання, які надаються гіперактивній дитині мають свої особливості. Так, намагайтесь давати завдання які відповідають рівню знань дитини. Оскільки дуже легке чи дуже складне завдання – це привід для швидкого переключення уваги, яку і так тяжко втримати. Наступна особливість – на певний окремий відрізок часу давайте виконувати лише одне завдання, якомога чіткіше проговоривши умову і використовуючи якомога менше слів. І останнє, якщо завдання, яке треба виконати досить велике, допоможіть малечі розбити його на окремі частини і контролюйте виконання кожної.
4. Зведіть до мінімуму відволікаючі фактори навколо місця, де сидить дитина. Тут не повинно бути картин, годинника, дитячих наробок і т. д.
5. Режим дня і план заняття повинні бути якомога більше передбачуваним для дитини. Обов’язково організовуйте фізкультхвилинки, де є можливість порухатися і скинути напругу. Намагайтесь використовувати елементи гри і змагання під час занять.
6. Направляйте енергію гіперактивних дітей в корисне русло. Тобто давайте завдання, де можна проявити активність і після чого можна заслужити похвалу за це. Наприклад, роздати зошити чи картки, вимити дошку, намочити губку, полити квіти і т. д.
7. Створюйте ситуації, в яких гіперактивна дитина може стати експертом. Це дуже гарно вплине на формування самооцінки дитини та на сприймання її в класі. Адже зазвичай, в силу своїх особливостей, такі діти стають «крайніми» у всіляких конфліктних ситуаціях, а тому завжди отримують догани.
8. І останнє, пам’ятайте, такі дисциплінарні міри, як покарання, смикання, окрики, погрози, принижування не покращать поведінку дитини. Швидше за все ви досягнете протилежного результату. Тому намагайтесь ігнорувати негативні моменти і заохочувати позитивні та частіше хвалити гіпердинамічних діток. Корекція їх поведінки зазвичай здійснюється за допомогою медикаментозних і психологічних корекційних програм.
Притчі зустрічаються не лише в літературі,
а й ефективно використовуються
у психології.
За допомогою притч людина «занурюється» в себе, уявляє потік думок персонажів, наприклад, гусені, мудрого старця чи дурня. Притча нагадує людині, що вона сама відповідає за своє життя, спроможна контролювати свою поведінку, допомагає усвідомити власні приховані здібності і творчі ресурси, відділити добро від зла. Для прикладу пропоную притчу «Про двох вовків».
«Колись давно старий індієць розповів онуку одну життєву істину: «Всередині кожної людини відбувається боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк – зло, заздрість, ревнощі, смуток, егоїзм, амбіції, брехня. Другий вовк – добро, мир, любов, надія, люб’язність, істина, доброта, вірність».
Маленький індієць зворушений до глибини душі словами діда, на мить замислився, а потім запитав: «А який вовк зрештою перемагає?»
Обличчя старого індійця торкнулася ледь помітна посмішка, і він відповів: «Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш!»
Сподіваюся Ви , прочитавши цю притчу, зрозуміли, осмислили її, і будете знати «якого вовка годувати» саме ВАМ…
Психологія ....
Психологія – наука і дуже стара,
і дуже молода. З одного боку, вік її близько 2000 років. Перший систематичний
виклад психологічних явищ було здійснено давньогрецьким вченим Аристотелем в
його трактаті «Про душу». Аристотеля вважають засновником психології. З іншого
боку, власно наукове експериментальне дослідження психічних явищ і їх
закономірностей почалось з середини ХІХ ст., а істинно наукова психологія
почала формуватися і того пізніше – на межі ХІХ – ХХ ст.ст.
Поняття «психологія» пішло від
двох грецьких слів – «псюхе» (душа) і «логос» (вчення, слово) і означає «наука
про душу».
Робота психолога – це наче робота садівника, який доглядає за різними рослинами. Саме він має побачити і зрозуміти,
чому одна рослинка любить сонечка, інша – тінь; одній подобається берег річки, іншій – вершина
гори; одна росте в піску, а інша – лише в родючому ґрунті. А, зрозумівши
дитину, донести до інших знання про те, якого догляду потребує кожна з цих
дітей – «рослинок», інакше результат нашого виховного впливу буде
незадовільний.