Цінність життя

Сьогодні на психологічному занятті ми провели цікавий експеримент із дошкою. Вона стала символом нашого внутрішнього світу, на якому ми разом писали, малювали й аналізували результати життєвої цінності.

Ми обговорювали, що для кожного означає цінувати життя. Для когось — це родина, для інших — свобода, самореалізація, здоров'я чи можливість допомогти іншим. Було цікаво  бачити, як люди по-різному сприймають щастя та сенс відчуття.

Головний висновок: цінувати життя – означає не лише помітити радісні моменти, а й усвідомлено працювати над своїм почуттям. Адже психологічна рівновага – це не просто радість, а навичка, яку можна розвивати щодня.

В останню неділю січня весь світ відзначає Міжнародний день без інтернету

В останню неділю січня весь світ відзначає Міжнародний день без інтернету. Тож і здобувачі освіти вирішили доєднатися! У неділю діти запланували собі багато справ які давно намагалися зробити, але на них постійно не вистачало часу (приготувати із мамою смаколики, погуляти, зайнятися творчістю, пограти родиною у настільні ігри, побачитись із друзями...). Тепер ми розуміємо, що не дивлячись на великі переваги Інтернету, він може стати для нас пасткою та крадієм часу! 

📖Періоди процесу горювання (теорія В. Волкана)

📖Періоди процесу горювання (теорія В. Волкана)

У своїй праці «Життя після втрати. Психологія горювання» американський психоаналітик доктор Вамік Волкан разом із журналісткою Елізабет Зінтл показують, що переживання горя обумовлюється нашими минулими історіями втрат і є індивідуальним для кожної людини. Зосереджуючись на найтрагічнішій із втрат – смерті, дослідники розглядають її серед інших втрат: розлука подружжя, втрата мрії, ідеалу, дружби, батьківщини, навіть колишнього себе. Привносячи унікальне розуміння у психодинаміку переживання горя, В. Волкан і Е. Зінтл визначають нормальне або «неускладнене» горе і простежують розвиток патологічного горя.

🔹Узагальнення відомих теоретичних моделей процесу горювання та результати власних спостережень і спостережень деяких дослідників дозволяють виокремити критичні періоди процесу горювання.

1. Перші 48 годин. Шок від перенесеної втрати і відмова повірити в те, що сталося, може проявлятися в перші години. Емоційно це іноді виражається страхом втратити когось із членів сім’ї та друзів (можливий також сильний страх втрати самого себе – і в фізичному, і в психічному сенсі).

2. Перший тиждень. Необхідність організації похоронного обряду та інші клопоти заповнюють увесь час, почуття втрати часто переносять автоматично, що іноді супроводжується відчуттям «занепаду», емоційним та фізичним виснаженням.

3. Від 2 до 5 тижнів. Домінує відчуття, що тебе залишили сім’я і друзі, які повернулися до своїх буденних справ після похорону.

4. Від 6 до 12 тижнів. На цій стадії шоковий стан змінюється усвідомленням реальності втрати. Спектр пережитих у цей час емоцій досить широкий; людина відчуває втрату і погано контролює себе.

5. Від 3 до 4 місяців. Починається чергуванням «хороших та поганих днів». Людина стає дратівливою та нетерплячою щодо фрустрації. Здебільшого з’являється гнів, почуття емоційної регресії, внаслідок зниження імунітету зростають соматичні скарги, особливо інфекційного і простудного характеру.

6. 6 місяців. Починається депресія. Слабшає тягар пережитого, але гнітючі емоції залишаються. Дні народження, свята особливо важко переносяться і можуть викликати депресію.

7. 12 місяців. Перша річниця з дня смерті може бути травмівною або переломною, залежно від наслідків пережитих за рік страждань.

8. Від 12 до 24 місяців. Це час «розсмоктування». Людина, що пережила втрату, повільно повертається до колишнього життя. Саме в цей період зникають зі словникового запасу слова «важка втрата» та «горе»; життя бере своє.

За матеріалами @психологія та психіатрія

❗❗❗Як прийти до тями після того, як почули вибух❗❗❗

❗❗❗Як прийти до тями після того, як почули вибух❗❗❗

«У момент неочікуваного вибуху здригаюсь, а потім мене трусить і голос тремтить, морозить. А ще можу розплакатися. Що робити? Як заспокоїти нервову систему?» 

👆Відчувати страх, занепокоєння під час стресу (а чути вибух – це неаби-який стрес для людини) – це природна реакція. У цей момент активізується ділянка мозку, яка відповідає за виживання та захист. Твій організм починає виділяти гормони стресу, які посилають енергію збудження, щоб ти міг втекти від небезпеки чи боротися з нею. 

 

👆Небезпека минає, але накопичена енергія нікуди не дівається і потребує вивільнення. Так ти можеш відчувати тремтіння, озноб, можеш хотіти розплакатись. Найкраще, що ти можеш зробити для себе в цей момент – це допомогти тілу позбутися напруження.

Ось декілька порад про те, як це зробити:❗❗❗

👍Якщо відчуваєш тремтіння або озноб: візьми тепленьку, приємну на дотик ковдру і накинь на себе. Якщо є можливість, зав’яжи її спереду навхрест, так твоє тіло зможе відчути тепло і міцний каркас. Поїж, або випий чогось тепленького. 

👆Якщо калатає серце: легенько постукай по грудях: раз у секунду, зі слова-ми «Я є», «Я стою», «Я в порядку».

👆Якщо відчуваєш запаморочення, або крутиться голова: займи положення сидячи, постав ноги на підлогу та сфокусуй свою увагу на них. Також зосередься на диханні: рівний глибокий вдих і трохи довший рівний видих. 

Продовжуй робити це, поки знову не відчуєш міцний ґрунт під ногами. 

👆Якщо відчуваєш, як підступає паніка: використовуй техніки заземлення.

👆Якщо тіло заціпеніло: потруси спочатку послідовно кожною його частиною. Голова, руки, ноги, бедра. А вкінці – все разом. Можеш також робити легенькі поплескування, щоб відчути межі свого тіла. 

👆Якщо хочеться розплакатися: знайди безпечне для себе місце і дозволь собі зробити це. Побудь для себе турботливим батьком або турботливою мамою в цей момент.

👆Коли тіло заспокоїться: 

•зроби собі щось смачненьке; 

•послухай заспокійливу музику; 

• поговори з кимось, хто може бути підтримкою й опорою в цей момент; 

•погладь, або візьми на руки свого домашнього улюбленця, або обіймись із тим, хто є поруч;

•і маленькими кроками повертайся до своїх буденних справ.

Техніка зняття напруги

-Сидячи на стільці, візьмися обома руками за сидіння, і з силою потягни його догори.

-Полічи до шести, опусти руки та розслабся.

-Знову потягни руками сидіння догори, щоб напружилися відповідні групи м’язів, потім знову відпусти руки та розслабся. 

Інші варіанти вправи:

•з силою стискати і розтискати кулаки;

•періодично з силою натискати ступнями ніг на підлогу тощо. У такий спосіб можна швидко досягти розслаблення всіх груп м’язів за рахунок їх попередньої напруги. Розслабляється тіло психічне напруження зменшується.

Створюйте справжню дружбу

7 ознак токсичної дружби, які варто помічати вчасно

Дружба є однією з важливих складових нашого емоційного благополуччя. Проте не всі стосунки є однаково корисними і підтримуючими. Токсична дружба може призводити до втрати енергії, самоповаги і навіть впливати на наше психічне здоров'я.

Ознаки токсичної дружби

📍Постійна критика та приниження

Друг постійно знецінює вас: "Знову ти зробив усе не так", "Ти просто невдаха". Ця поведінка поступово підриває вашу самооцінку, змушуючи сумніватися у власних можливостях.

🔸 Що робити. Встановіть межі, чітко озвучуючи свої почуття. Наприклад: "Мені неприємно, коли ти так говориш. Для мене важливо спілкуватися з повагою". Якщо поведінка вашого друга не змінюється, ви маєте потурбуватися про себе і припинити такі стосунки.

📍Емоційна маніпуляція

Вас постійно змушують почуватися винними: "Якби ти був справжнім другом, то зробив би це для мене". Це викликає відчуття провини та тривоги, що призводить до пасивної агресії або внутрішнього роздратування.

🔸 Що робити. Розпізнавайте маніпуляції й не піддавайтеся. Відповідайте ввічливо, але твердо: "Я ціную нашу дружбу, але мені неприємно, коли мене змушують щось зробити під тиском". Це допоможе захистити себе й, можливо, змусить друга замислитися над своєю поведінкою.

📍Нерівність у стосунках

Ви постійно підтримуєте друга, але коли потребуєте допомоги, вас ігнорують, або переключають увагу знову на себе: "У мене своїх проблем зараз вистачає", "Так, дуже сумно... а ось у мене таке сталося...". Це породжує емоційне виснаження і відчуття самотності.

🔸 Що робити. Зверніться до друга з проханням про взаємність: "Мені важливо теж бути почутим і відчувати, що наші стосунки рівноцінні". Якщо змін немає, обмежте взаємодію.

📍Заздрість і конкуренція

Друг знецінює ваші досягнення: "Не така вже це й велика перемога". Постійне порівняння та заздрість можуть викликати сумніви у власній цінності та формувати синдром самозванця.

🔸 Що робити. Зберігайте впевненість у собі та своїх досягненнях. Відповідайте твердо: "Це важливо для мене, і я ціную свій успіх". Уникайте спілкування, яке руйнує вашу самооцінку.

📍Ігнорування меж

Друг не поважає ваш особистий простір або час: "Чому ти не відповів о 1 ночі?", "Я зараз до тебе заїду... ну і що, що в тебе є плани? Буду через 10 хв" . Ігнорування ваших меж може спричинити емоційне вигоряння та відчуття постійного тиску.

🔸 Що робити. Встановіть чіткі правила: "Ми можемо разом проводити час, але мені також важливий мій особистий простір". Дотримуйтеся своїх меж і не бійтеся їх відстоювати.

📍Нав'язлива лояльність

Друг прагне постійно бути поруч і "знає як вам краще": "Тільки я тебе розумію", "Я все вирішу, тобі не треба нічого робити". Підтримка друга та його постійна присутність може бути доречною, якщо ви переживаєте важкий період, але у довгій перспективі бажання "причинити добро" створює тиск і відчуття залежності.

🔸 Що робити. Ввічливо дайте зрозуміти, що вам важливо вміти самостійно справлятися з певними життєвими питаннями і мати особистий простір: "Я ціную твою підтримку, і при цьому мені важливо мати час лише для себе". Так ви відстоюєте своє право на автономність.

📍Емоційне виснаження після спілкування

Після кожної розмови або зустрічі ви відчуваєте себе виснаженими і спустошеними. Постійна потреба підтримувати токсичного друга забирає вашу енергію, призводячи до емоційного вигорання.

🔸 Що робити. Скоротіть спілкування або обмежте час на зустрічі. Прямо скажіть: "Я помічаю, що мені потрібен час на відновлення після наших розмов". Турбуйтеся про своє емоційне здоров’я.

Токсична дружба поступово руйнує самооцінку, породжує емоційну залежність і може спричинити до психічного виснаження. 

💚 Важливо навчитися бути другом самому собі, поважати свої потреби і встановлювати здорові межі у стосунках з іншими людьми. 

Створюйте дружбу, яка ґрунтується на взаємоповазі, підтримці та щирості. Екологічні стосунки сприяють вашому розвитку, а не пригнічують його.

🤔Як говорити з дитиною, коли війна змінила вашу сім'ю.

Довідник безбар'єрності

Що ви зазвичай помічаєте першим, коли бачите незнайомця? Його посмішку, одяг, очі, крісло колісне чи протез? Але як навчитися бачити людину, а не одну із сотень її ознак? Як навчити цього дітей?

👉🏼 Допоможе «Довідник безбар’єрності» (https://bf.in.ua) – гід коректної комунікації та взаємодії, створений за ініціативою першої леді Олена Зеленська.

Він народжується з ваших запитань, історій та потреб. Кожного дня аналізуються звернення, нестандартні ситуації та оновлюється зміст довідника. 

Тут немає шаблонів чи готових алгоритмів – лише чуйність, емпатія та бажання почути одне одного 📲 https://www.youtube.com/watch?v=JXtRBuWRHt4

🎥 Відеоролик створено громадською організацією «Безбар'єрність» за підтримки компанії Visa – учасниці спільноти «Бізнес без бар'єрів». Реалізація – MOKO, переклад жестовою мовою – Всеукраїнська асоціація перекладачів жестової мови та людей з інвалідністю.

#bezbariernist #безбарєрність #barrierfree

#бізнесбезбарєрів #тияк

відео за посиланням

https://youtu.be/JXtRBuWRHt4?si=17Rf2bgoQ6MsJ-mo

🤓 Прокрастинація під час стресу: чому вона виникає і як діяти? 🤓

🤓 Прокрастинація під час стресу: чому вона виникає і як діяти? 🤓

Прокрастинація (від лат. procrastinatio — відкладання на завтра) — це схильність до постійного відкладання виконання важливих або неприємних завдань, навіть усвідомлюючи можливі негативні наслідки такого зволікання.

На відміну від ліні, прокрастинація супроводжується негативними емоціями, такими як почуття провини або тривоги, через невиконання запланованих дій.

Цей феномен може призводити до зниження продуктивності, стресу та погіршення якості життя.

Чому виникає прокрастинація?

Під час стресу наш мозок фокусується на виживанні, а не на довгострокових цілях. Прокрастинація стає своєрідним механізмом уникнення: ми уникаємо завдань, які здаються важкими чи емоційно виснажливими, обираючи короткочасне полегшення – перегляд соцмереж, перекуси або "прокручуємо" думки про проблему без дій.

🔍 Як це проявляється?

Постійно відкладаєш навіть прості справи.

Не можеш почати, бо здається, що все вимагає багато енергії.

Займаєшся другорядними справами замість головних.

Відчуваєш провину за бездіяльність, але це не мотивує.

✍ Що можна зробити? Практичні техніки

Техніка "3 хвилини"

Скажи собі: "Я попрацюю над цим лише 3 хвилини". Часто цього достатньо, щоб запустити процес, а далі вже легше продовжити.

"З’їж жабу" (Eat the Frog)

Почни день із найнеприємнішої, але важливої задачі. Коли вона виконана, з’явиться більше сил для інших справ.

Розбивка задач на кроки

Спробуй поділити завдання на найдрібніші підзадачі. Наприклад: замість "написати звіт" – "відкрити документ", "знайти необхідні дані", "написати вступ".

Правило 20-5

Працюй 20 хвилин, а потім зроби 5-хвилинну перерву. Це допоможе зняти відчуття перевантаження.

Техніка "Ранкові три"

Щоранку записуй три найважливіші завдання дня. Концентруйся лише на них.

"Мотивація через результат"

Уяви, що ти вже завершив завдання. Що ти відчуєш? Візуалізація позитивного результату може допомогти рухатись далі.

Самонагороди

Придумай невелику винагороду за виконане завдання: чашка улюбленого напою, короткий відпочинок або перегляд серії улюбленого серіалу.

⚠️ Головне: не тисни на себе за відкладання справ. Це природна реакція на стрес. Але маленькі кроки можуть допомогти повернути контроль і знову відчути мотивацію.

Методика «Страхи в будиночках»: як допомогти дитині подолати страх через творчість

Методика «Страхи в будиночках»: як допомогти дитині подолати страх через творчість

Кожна дитина має свої страхи, і це нормально. Але що робити, якщо ці страхи заважають спокійному життю?

Іноді достатньо простих кроків – сказати дитині «Я поруч» або вислухати її тривоги. Але бувають ситуації, коли потрібні більш дієві інструменти. Один із них – методика Захарова і Панфілової «Страхи в будиночках». Цей підхід допомагає перетворити тривоги на щось зрозуміле й безпечне, використовуючи творчість.

✔️ Малюємо страхи

Запропонуйте дитині уявити будиночок, де «живе» її страх (наприклад, страх темряви, страх води, страх невдачі). Щоб допомогти дитині створити образ, можна поставити кілька питань:

Який це будиночок – великий чи маленький?

Він похмурий чи яскравий?

Що або хто живе всередині?

✔️ Обговорюємо

Після того, як малюнок готовий, поговоріть із дитиною:

Що саме у цьому будиночку здається страшним?

Як давно цей будиночок існує?

Чи хотілося б їй щось змінити?

✔️ Трансформуємо

Запропонуйте дитині змінити образ будиночка чи його мешканців, щоб вони стали менш страшними. Наприклад, розмалювати похмурий будиночок яскравими фарбами, додати веселу вивіску чи строкатий дах. «Прикрасити» мешканців смішними деталями – великими окулярами, ковпаком блазня, капелюхом з пір'ям тощо. 

✔️ Створюємо «Будиночок Безпеки»

Якщо дитина не хоче змінювати будиночок страху, можна створити новий – місце, де буде спокійно та затишно. Задайте питання:

Що має бути в цьому будиночку, щоб там було комфортно?

Хто чи що його охороняє?

Дитина може наповнити його теплим світлом, іграшками, друзями, родиною чи казковими захисниками.

🌟 Чому це працює?

🔹 Малювання допомагає дитині візуалізувати страх, вербалізувати свої переживання через образи.

🔹 Трансформація страхів дає відчуття контролю та змінює емоційний стан.

🔹 Створення «Будиночка Безпеки» забезпечує відчуття підтримки й внутрішньої опори.

🖌 Ця методика підходить для арт-терапевтичних занять, роботи з тривожністю чи навіть як сімейна активність вдома.

Чому важливо підводити підсумки року?

Чому важливо підбивати підсумки року?

✨ Якщо вам здається, що рік пройшов «ніякий» — без визначних подій, великих перемог чи відчутних змін, або навіть якщо ви оцінюєте цей рік як важкий, наповнений сумними та неприємними подіями, — це ще не привід ігнорувати завершення цього етапу.

Гештальт-підхід пропонує розглядати підбиття підсумків як важливу практику асиміляції: коли ми озираємося на пройдений шлях, щоб побачити, привласнити й зрозуміти, де ми є і що в нас є.

📌 Три ключові причини, чому це важливо:

1️⃣ Привласнення сили:

Часто ми настільки зайняті щоденними турботами, що не помічаємо своїх досягнень.

Підбиття підсумків — це момент, коли можна зупинитися, побачити, що саме вдалося зробити, навіть якщо це здається дрібницею.

Або згадати те, що було важливим, але стерлося з пам’яті.

🌟 Привласнюючи свої досягнення, ми стаємо ближчими до своєї сили. Навіть якщо щось із бажаного не реалізувалося, це також результат. Так ми можемо зробити «інвентаризацію»: що в нас є? Які ресурси залишилися, а які ми вже використали?

2️⃣ Орієнтація на місцевості:

Уявіть, що ви подорожуєте без карти. Здається, йдете кудись, але куди саме — незрозуміло.

Аналіз року допомагає побачити, де саме ви зараз.

🗺️ Навіть якщо ви планували бути в іншій точці, і це викликає сум, розуміння того, де ви наразі є, — це гарна можливість зрозуміти, як ви тут опинилися і що можна скоригувати, щоб все ж таки досягти бажаного.

Можливо, ви навіть захочете звернути зовсім на інший шлях.

3️⃣ Планування майбутнього:

Коли ми усвідомлюємо все, що маємо, наші ресурси і нашу силу, а також визнаємо те, що втратили, ми можемо більш чітко бачити, де ми є.

🚀 І з цього моменту стає простіше рухатися далі. Не обов’язково створювати детальний план із покроковими етапами. Але навіть просте визначення загального напрямку додає ясності й допомагає спрямувати нашу увагу.

Зазвичай, коли орієнтири розставлені, навіть маленькі кроки стають усвідомленими та значущими.

Як екологічно підбивати підсумки року: шість практичних рекомендацій

Створіть атмосферу затишку.

Підбиття підсумків — це не про “швидко сісти, написати і закрити гештальт”. Виділіть час, приготуйте улюблений напій, запаліть свічки чи увімкніть музику, яка вас заспокоює. Налаштуйтеся, щоб цей процес приносив задоволення.

📝 Візьміть три аркуші

• У першому напишіть усе, що вдалося: великі перемоги, маленькі радощі, випадкові приємності.

• У другому запишіть, що не вдалося, але було важливим.

• У третьому виділіть, що з усього цього стало для вас цінним досвідом і що ви забираєте з собою.

🎨 Додайте елементи творчості.

Якщо писати не хочеться, спробуйте намалювати карту свого року: точки, події, символи. Або зробіть колаж із вирізок журналів, фото чи листівок. Творчість допомагає нашій психіці м’яко переробити пережите.

🔄 Перегляньте свої звички.

Що нового з’явилося у вашому житті цього року? Що пішло? Які звички вам допомагали, а які гальмували? Не картайте себе, а просто запитайте: “Що з цього я хочу залишити в наступному році?”

✉️ Напишіть собі листа з майбутнього.

Уявіть, що ви зараз у кінці 2025 року. У вас сталося все, що ви бажали, про що мріяли чи планували. Напишіть собі листа з майбутнього до теперішнього: розкажіть, як ви прожили цей рік, чого досягли, що робили, де були сильними, і за рахунок чого вам це вдалося.

🔥 Залучіть ритуал завершення.

Наприклад, створіть банку спогадів: запишіть найкращі моменти року на окремих аркушах, покладіть їх у красиву коробку чи банку, щоб у важкі моменти можна було перечитати.

Або спаліть список того, що хочете залишити в минулому, дозволивши собі рухатися далі.

Підсумки — це не про критику себе за те, що не вдалося.

Це про ніжність, увагу й турботу до себе.

Оцініть свій шлях, привласніть свої перемоги, і нехай навіть маленький крок уперед стане для вас великим досягненням.