Дитячі страхи - як допомогти дитині

Психологія страху у дитини

Для дітей страх - це найсильніша емоція.

Напевно, немає в світі людини, якій би не було відоме відчуття страху. Відчуття, яке паралізує, заставляє наше серце битися дуже швидко.

Термін "страх" у психологічних словниках трактується, як емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню індивіда та спрямована на джерело дійсної чи уявної загрози.

Страх - це не страшно. Це нормально – боятися, щоб не потрапити в халепу. Так спрацьовує наш природній інстинкт. Страх допомагає нам вижити.

Всі страхи діляться на 2 групи: вікові і невротичні. 

• Вікові страхи простежуються в емоційно чуттєвих дітей. 
• Невротичні виникають в результаті психічних потрясінь і травм, конфліктів у сімʼї, жорстокості. 

Страхи в житті дитини були і будуть завжди. Це означає що вона дорослішає, намагається осмислити все, що відбувається з нею і навколо неї. Одні страхи зникають, а інші зʼявляються.

Перші прояви страху виникають у зовсім маленької дитини - це перше з чим зустрічаються новонароджені. В цьому віці діти реагують на голосний різкий звук, шум, швидкі рухи. Найбільш виражені страхи бувають між 15 – 18 місяцями життя, а потім поступово зникають.

З 7 місяців багато дітей проявляють занепокоєння коли немає поряд мами .

8 - 12 місяців бояться чужих людей, різкої зміни обстановки. 

У 3 роки типовими страхами вважається страх від уколів, замкнутого простору, темряви.

У 5 років - пік страху «казкових» персонажів. 

У 5 - 6 років - виникає і швидко росте страх смерті.

6 - 7 років - переважно все, що повʼязано зі школою, самотність, фізичне насильство, страх загубитися.

8 - 11 років фізичне насилля ,неспроможність проявити себе у навчанні/спорті; страх викриття небажаної поведінки, сварки з батьками або їх втрати.

11 - 13 років - страх поразки; незвичайні власні вчинки ; хвороби, власна зовнішність ; критика дорослих ,власна неспроможність. 

На консультації батьки 5-ти річних дітей часто питають, як реагувати на запитання про смерть. Якщо дитина не отримає відповіді на свої запитання (батьки часто ухиляються від таких розмов), то буде тривожитися ще більше. Немає розуміння - немає спокою.

Замовчувати — прямий шлях до дитячих фобій та неврозів. Біль, сум, смерть — невід‘ємна частина життя. І якщо ми не будемо про це говорити, це не означатиме, що їх немає і що дитина не зіштовхнеться з цим. Гуманніше підготувати дитину до того, що сумувати, відчувати душевний біль — нормально. Це говорить про її добре серце та вміння співпереживати. Без тих почуттів вона би не змогла відчути справжню радість. Не варто вважати, що такі розмови діти не сприймають. Навіть якщо щось їм буде здаватися не зовсім зрозумілим, на них подіє ваша спокійна інтонація, сам факт бесіди один на один. Вони відчують найголовніше - якщо мама чи тато спокійно про це говорять, значить, це не страшно, не погано, не соромно. 

Інша крайність - маніпулювати дітьми за допомогою страху:

«Не заснеш - забере бабай». 

«Не будеш слухатися - віддамо в інтернат».

«Погано вчитимешся - не будемо любити». 

Чим тільки не лякають батьки, щоб діти робили те, що вони хочуть. Не задумуючись, яку шкоду це несе всім. Такі «лякалки» від дорослих можуть закінчитись серйозними неврозами, з якими впоратися дуже важко.

Причини страхів дітей

Причини появи дитячих страхів

Дитячі страхи багато в чому залежать від загальної психологічної атмосфери в сімʼї та здорового глузду батьків.

Причини, які можуть, стати основою для появи дитячий страхів:

• Гіперопіка
• Брак уваги батьків.
• Конфлікти та агресія у сімʼї .
• Фільми, компʼютерні ігри,відеоролики.
• Наявність у дитини психологічних і психічних розладів.

Війна та дитячі страхи

Війна і конфлікти є серйозними джерелами страху для дітей. У період війни, діти часто стикаються зі страхом втрати близьких, пораненням або смертю, а також зі знищенням домівок та руйнуванням оточуючого середовища. Це може призвести до серйозних психологічних травм та страхів, які переймають дитину протягом тривалого часу.

Діти, що пережили війну, часто відчувають страх навіть після того, як конфлікт завершився. Вони можуть мати посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який проявляється в нічних кошмарах, повторних спогадах про травматичні події та гострих реакціях на подібні подразники.

Батьки в областях, постраждалих від війни, мають важливу роль у допомозі дітям подолати їхні страхи. Вони можуть надавати емоційну підтримку, сприяти відновленню нормального життя та створювати безпечне оточення для дітей. Психологічна допомога також може бути важливою для дітей, що стикаються зі страхами, пов'язаними з війною та конфліктами.

Загальна свідомість про вплив війни на дітей та їхні страхи може сприяти розумінню та підтримці тих, хто потребує допомоги у подоланні травматичних досвідів. Широкий спектр підходів, що включає психологічну та емоційну підтримку, може допомогти дітям пережити війну та впоратися зі своїми страхами.

Як страхи впливають на дитячу психіку?

Наслідки дитячих страхів можуть бути самими різноманітними:

Тривожність, агресивність, капризність, проблеми зі спілкуванням з однолітками, комплекси, неврози, втрата апетиту, порушений сон, руховий неспокій і тому подібне.

Але, якщо батьки бачать, що дитячий страх не спричиняє особливої тривоги, можна спробувати побороти його власними силами.

Як допомогти дитині позбутися страху: поради для батьків

Як боротися з дитячими страхами

1. Реакція батьків на страх має бути спокійною;
2. Обговоріть з дитиною його страх (чим більше говорить, тим менше боїться);
3. Говоріть дитині, що вона у безпеці;
4. Постарайтеся відволікти дитину;
5. Застосовуйте дихальні вправи;
6. Арт-терапія : «розправляйтеся» зі страхами через малюнок, пластилін, аплікацію;
7. Казкотерапія;
8. Іграшки : програйте з дитиною момент зустрічі зі страхом.

Контролюйте, що ваша дитина дивиться по телевізору на компʼютеру. Скоротіть час перегляду. Не обговорюйте в її присутності кровопролитні новини, не допускайте сварок, більше часу проводьте з дитиною.

Навчаючись долати свій страх, дитина отримує дуже великий досвід, який буде слугувати їй все життя. Від дій батьків залежить, як дитина буде справлятися зі своїми проблемами у майбутньому. Допоможіть дитині аналізувати свої страхи, дивитись в обличчя проблемам, а не ховатися від них, шукати шлях, як можна впоратися з ситуацією.

Боятися - це нормально. Підтримуйте дитину, пояснюйте їй про явища, яких вона боїться і приділяйте якомога більше уваги - обіймайте, цілуйте, тримайте за руку. Діти долають свої страхи, якщо відчувають підтримку і розуміння з боку батьків. 

Коли необхідно звернутись до спеціаліста?

Якщо вирішити проблему не вдається , то варто звернутися на консультацію до психолога.

Страхи, дитячі фобії, неврози: у чому різниця?

Невроз, фобія і страх - це всі психологічні стани, що можуть виникати у дитини, але вони мають свої відмінності:

• Страх:

Страх - це нормальна емоція, яка виникає в реакції на конкретну небезпеку або загрозу. Наприклад, страх перед незнайомими собаками, темрявою або висотою.

Ця емоція зазвичай є тимчасовою і може бути подолана за допомогою розуміння та підтримки.

Страх відповідає конкретній ситуації чи події, і його інтенсивність може змінюватися залежно від обставин.

• Фобія:

Фобія - це патологічний страх або тривожність, яка перевищує нормальні межі існуючого страху.Вона характеризується ірраціональним страхом перед певним об'єктом, ситуацією або дією, яка не є реальною загрозою для дитини.

Фобії можуть суттєво обмежувати повсякденне життя дитини, впливаючи на її здатність функціонувати у соціальних та навчальних середовищах.

• Невроз:

Невроз - це психічний розлад, який характеризується функціональним порушенням нервової системи, що виникає на тлі стресу чи психічної травми. Він може включати різні симптоми, такі як тривожність, депресія, панічні атаки, фобії тощо.

Невроз може бути результатом тривалого впливу стресових факторів та негативних досвідів у житті дитини.

Отже, основною відмінністю між страхом, фобією і неврозом у дитини є в тому, що страх є нормальною емоцією, фобія - патологічним страхом, а невроз - психічним розладом, який може включати різні симптоми, включаючи тривожність і фобії.

Страхи, фобії та неврози – не одне й те саме. Це ланцюжок: страхи, якими можна управляти, можуть перейти у фобії, якщо вчасно з ними не розібратися. У свою чергу, фобії, якщо з ними не працювати стануть причиною неврозів.

Памʼятайте: страхи є у всіх, їх не варто боятися. Слід навчитися приймати дитину з усіма її тривогами. Якщо поруч з нею будуть впевнені батьки, то подолання страху - справа часу.