середа, 13 грудня 2023 р.

Про що нам говорить дитяча агресія: алгоритм дій для батьків

За будь-якою складною поведінкою стоять складні обставини, про які дитина намагається сказати. Дитяча агресія — це серйозне випробування як для самих дітей, так і для батьків або опікунів. Найчастіше за цим стоїть бажання сказати про те, що непокоїть. Та можуть бути й інші причини. У цій колонці Наталія Пашко пояснює, чому з’являється дитяча агресія та як дорослим реагувати на таку поведінку.

Чому з’являється агресія?

Чому в дитини з’являється агресія? Якщо ви ставите собі це запитання, то відповідь залежатиме від віку дитини та її оточення.

У школі агресія, перш за все, пов’язана з досягненнями, адже в цьому віці дитина сприймає себе через діяльність, систему оцінок і ранжування. Тут з’являється конкуренція, тож агресія може бути спрямована на конкретну дитину, яка здається успішною, бо має кращі оцінки, отримує визнання з боку дорослих. Тоді з’являється бажання усунути конкурента.

У молодшому віці агресія може виникати у відповідь на появу правил. Наприклад, дитина хоче погуляти, а змушена сидіти на уроці. У період молодшого шкільного віку дитина часто переживає через те, що раптом треба підлаштовуватися під певні рамки, тож агресія — це маркер своєрідного протесту. Інший важливий фактор агресії в цьому віці — інтенсивний режим, графік, у якому немає вільного часу. Часто до мене приходять діти, які настільки напружені всередині, що на будь-який подразник реагують агресією. Їхня нервова система просто виснажена.

Агресія дитини, що спрямована на себе, повідомляє нам: «Я не спроможна/спроможний щось робити». Коли дитина чує від дорослих: «Ти можеш бути кращою, успішнішою, відповідальнішою» і коли в неї щоразу не виходить відповідати цим критеріям, вона починає карати себе.


Батькам слід усвідомити: за будь-якою складною поведінкою стоять складні обставини, про які дитина намагається сказати. І найчастіше агресія — це крайня міра того, коли дитину не чують.


Як відрізнити агресію на фоні одноразової втоми від постійного нервового напруження?


Головний критерій — це систематичність. Якщо агресивна поведінка повторюється, це означає, що є якийсь подразник.


Наприклад, якщо ми говоримо про переїзд, то дорослими це може сприйматися легко, а дитина думає: «Кімната не моя, іграшки не мої». Вона переживає певний момент втрати, а це відбивається на її емоційному стані.


Другий показник, на який важливо зважати, — сила реакції більша за ситуацію.


Наприклад, якщо дитина проявляє агресію в дитячому садочку, то треба обов’язково звернути на це увагу, адже її безпека в цьому місці може бути порушена.


Якщо ви самостійно не можете встановити причину, з якої дитина починає істерику, то краще звернутися до фахівця.


Що робити батькам, якщо дитина проявляє агресію до себе або до інших?


Агресію дитини не вдасться заборонити. Батькам слід навчити дитину керувати своєю агресією. Тут треба показати, що є певний емоційний відгук, але він спокійний.


Ось головні правила реагування на сплески дитячих емоцій:


✅ Дослідити стан дитини. Якщо в неї вже вирують емоції, немає сенсу говорити, намагатися тут і зараз розбирати, чому так сталося. Коли ми переживаємо сильні емоції, у нас вимикається лобна зона. Казати в цей момент «Заспокойся» — це підливати масла у вогонь.


✅ Бути поруч з дитиною. Треба сказати: «Я тут. Я бачу, що ти злишся». Треба дозволити їй проявляти свої емоції: «Можеш кричати, якщо тобі погано». Ми маємо допомогти знайти той інструмент, який швидше дасть розраду. Ми маємо бути поруч, час від часу обережно перевіряти стан дитини, але в жодному разі не залишати її наодинці з істерикою.


✅ Поговорити. Коли емоції вгамуються, звісно, треба запитати про те, що саме турбує дитину, чому так сталося. Це дуже важливо.


Як реагують діти молодшого шкільного віку?


Злість у молодшому шкільному віці найчастіше пов’язана з продуктом діяльності і тим, як його оцінює дорослий. Найчастіше я бачу, що діти проявляють агресію, бо їх оцінюють у цілому:


«Маша, ти не можеш це зробити, ти в нас двієчниця!»


Замість таких шкідливих узагальнень варто використовувати так зване правило бутерброда: спершу відзначати позитивні моменти, а потім зауважувати на тому, що добре було б виправити. Розмову варто завершувати на позитивній ноті. Наприклад:


«Ти добре робиш приклади на додавання, але тобі потрібно попрактикувати ще віднімання. Я вірю, що ти можеш впоратися із цими прикладами з моєю допомогою».




Важливо, щоб діти молодшого шкільного віку бачили, як ви справляєтеся з переживаннями. Якщо дитина бачить ваші сльози — це нормально. Називайте свої емоції і обов’язково пояснюйте, із чим вони пов’язані. Адже дитина може брати провину на себе, коли не розуміє, чому саме мама чи тато засмучені. Ви можете коротко сказати, що маєте проблеми на роботі, якщо не хочете деталізувати.


Особливості реакції в підлітковому віці


Підлітки, окрім того, що дорослішають і змінюються, вони ще й доволі сильно переживають усі відтінки емоцій: якщо вони впадають у сум, то їм здається, що це не закінчиться ніколи.


Коли ви бачите, що підлітку важко, запитайте, чим ви можете допомогти, обговоріть інструменти виходу із кризової ситуації. Адже коли бачите перед собою фізично дорослого хлопчину або дівчину, це не означає, що вони мають досвід подолання труднощів, які зараз перед ними постали.


Батьки часто звертаються до мене з тим, що в них був близький контакт із дитиною, але в підлітковому віці дитина різко «закрилася». Ця дистанція — елемент дорослішання. Це не означає, що у вас зіпсувалися стосунки. У цей період я раджу не нав’язуватися, але залишити традиції.


Наприклад, вечірнє чаювання. Без теми, без критики, без «розбору польотів», а просто зібратися і провести час разом. Підліток не завжди може користуватися цим часом, аби поговорити про щось важливе, але він знатиме, що є місце, куди він може прийти і розповісти про свої переживання.


Коли дитяча агресія стає приводом звернутися до фахівця?


Коли агресія спрямована на себе. Якщо ви побачили такий епізод один раз, певним чином на це відреагували і дитина більше не повторює такої поведінки, то можна вважати, що реакція була правильною. Але коли дорослі бачать агресивну поведінку дитини, спрямовану на себе, у них це викликає дуже багато емоцій і переживань. А фахівці можуть стабілізувати дитину, бо вони спокійні.


Якщо вам або вашій дитині потрібна допомога психолога, звертайтеся до психологів проєкту «ПОРУЧ» за індивідуальною консультацією. Заповнюйте форму за посиланням, і ми сконтактуємо з вами протягом 48 годин: https://forms.gle/QSsPkv3Vk4Bs3ehY9


Також психологи проєкту «ПОРУЧ» проводять онлайн-групи підтримки для дітей, батьків або осіб, які їх замінюють, та фахівців, які працюють з дітьми. Групи психологічної підтримки «ПОРУЧ» — це безпечний і емоційно комфортний простір, де підтримають, почують і зрозуміють.


Психологічна підтримка та допомога у проєкті надається безплатно!


Психологи проєкту знають, що все, що ми відчуваємо та переживаємо — має значення. Більше інформації про проєкт — на сайті: https://poruch.me


«ПОРУЧ» — проєкт із психосоціальної підтримки та збереження психічного здоров’я — реалізується ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» спільно з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.



ОсвіторіяДжерело

Немає коментарів:

Дописати коментар