Проєкт "Завжди поруч" для педагогів

Батькам

Педагогам

цікавинки психології

Сторінки

субота, 18 квітня 2026 р.

Про відчуття щастя

Отримуючи від життя те, чого нам хочеться, ми очікуємо щастя.
Проте не завжди почуваємо себе щасливими...

Ми можемо мати друзів і сім'ї і  при тому відчувати самотність.
Просуватись по кар'єрних сходинках, а вважати себе нездарою.
Отримувати безліч компліментів за зовнішній вигляд і не бути задоволеними собою.

І справа тут не в тому, що в мене є, а  в тому, чого не вистачає?

А не вистачає навички присвоїти собі те, що вже маю.
Бо те недосяжне, чого немає, стало надцінним, а те, що є, просто знецінилось.

Саме тому все, чого б ми не досягли, не дасть задоволення. Бо те, чого не досягли і не отримали завжди буде маячити червоною ганчіркою перед очима.

Часто зустрічаюся з такою амбівалетною поведінкою, коли людина все розуміє і себе підбадьорює: "Так в мене все гаразд, у мене все є, я багато чого досягнув..."
Але в голосі чути: 
"А могло б бути і краще..."
І все!  Далі вже рухатись неможливо бо від того що є, задоволення  не отримати.

Що ж робити?
Варто спочатку визнати, що не все, що я маю і отримую то прямо те, чого хочу. 
Бо не над всім маю владу і не  маю суперсили ні міняти людей, ні впливати на різні події.

Варто визнати, що досконалої-досконалості напевно мені в житті так і не досягнути та всіх вершин не підкорити.

Адже визнаючи це, можна спробувати призупинитись і оцінити, потішитись і насолодитись тим важливим, що є.

"Грандіозні" речі, такі як одруження, спортивні досягнення, кар'єрний ріст, успіх в бізнесі зазвичай займають 5% нашого життя.

Все решта - це ранок з цінними людьми, робочі будні, дорога на роботу та додому, дрібні клопоти і тихі вечори.
Помітити такі речі, надати їм ваги і значення це і є присвоїти собі великий шмат власного життя.

А отже, якщо навчитись сповільнюватись і помічати цінність звичному то "грандіозним" речам надаватиметься менше значення.
І тоді вже неважливо, чого немає, воно прийде, важливо те що вже є.

І це не самообман, це не крок назад, це не намагання себе заспокоїти бо на більше я не здатен.
Це просто життя в моменті "тут і зараз".
Вчора вже закінчилось, завтра ще не прийшло, а те, що є зараз, може давати мені насолоду і задоволення від моменту прожитого вже.
Психолог Рабінчук Володимир

Немає коментарів:

Дописати коментар