Методика «Страхи в будиночках»: як допомогти дитині подолати страх через творчість
Кожна дитина має свої страхи, і це нормально. Але що робити, якщо ці страхи заважають спокійному життю?
Іноді достатньо простих кроків – сказати дитині «Я поруч» або вислухати її тривоги. Але бувають ситуації, коли потрібні більш дієві інструменти. Один із них – методика Захарова і Панфілової «Страхи в будиночках». Цей підхід допомагає перетворити тривоги на щось зрозуміле й безпечне, використовуючи творчість.
✔️ Малюємо страхи
Запропонуйте дитині уявити будиночок, де «живе» її страх (наприклад, страх темряви, страх води, страх невдачі). Щоб допомогти дитині створити образ, можна поставити кілька питань:
Який це будиночок – великий чи маленький?
Він похмурий чи яскравий?
Що або хто живе всередині?
✔️ Обговорюємо
Після того, як малюнок готовий, поговоріть із дитиною:
Що саме у цьому будиночку здається страшним?
Як давно цей будиночок існує?
Чи хотілося б їй щось змінити?
✔️ Трансформуємо
Запропонуйте дитині змінити образ будиночка чи його мешканців, щоб вони стали менш страшними. Наприклад, розмалювати похмурий будиночок яскравими фарбами, додати веселу вивіску чи строкатий дах. «Прикрасити» мешканців смішними деталями – великими окулярами, ковпаком блазня, капелюхом з пір'ям тощо.
✔️ Створюємо «Будиночок Безпеки»
Якщо дитина не хоче змінювати будиночок страху, можна створити новий – місце, де буде спокійно та затишно. Задайте питання:
Що має бути в цьому будиночку, щоб там було комфортно?
Хто чи що його охороняє?
Дитина може наповнити його теплим світлом, іграшками, друзями, родиною чи казковими захисниками.
🌟 Чому це працює?
🔹 Малювання допомагає дитині візуалізувати страх, вербалізувати свої переживання через образи.
🔹 Трансформація страхів дає відчуття контролю та змінює емоційний стан.
🔹 Створення «Будиночка Безпеки» забезпечує відчуття підтримки й внутрішньої опори.
🖌 Ця методика підходить для арт-терапевтичних занять, роботи з тривожністю чи навіть як сімейна активність вдома.
Немає коментарів:
Дописати коментар