Дитина повторює матюки

ДИТИНА ПОВТОРЮЄ МАТЮКИ. ЯК СЕБЕ ПОВОДИТИ ?

Ваша дитина росте і це значить, що всі сторони реального світу поступово їй відкриваються. Рано чи пізно вона зіткнеться з ненормативною лексикою, навіть якщо у вашій родині «ніхто і нічого». Не важливо коли це трапиться, важлива ваша реакція. Тому що дошкільники залежать від батьків, прислухаються до їхньої думки. Те, що говорять батьки, їм небайдуже (хоча вам може здаватися інакше). А значить, від вашої правильної реакції залежить чи закріпиться ця погана звичка.

ЯК ЦЕ БУВАЄ?

Ось і сталося - ваша дитина починає читати! Можливо, не без вашої допомоги вона озвучує все навколо: вивіски, назви магазинів, рекламу на щитах, написи та ... Тут-то їй попадається те саме, слово з трьох букв ... 

Дитина дорослішає і рано чи пізно зіткнеться з ненормативною лексикою. Як реагувати?

Це реальний випадок. Прекрасна, молода сім'я, мотивована на розвиток дитини мама. Вона займалася сином і у віці близько 5 років він почав гарно читати. На прогулянках вони завжди знаходили, що прочитати навколо, у дитини це увійшло у звичку. Мама радіє, перехожі дивуються, бабуся пишається онуком. Все це було чудово до тих пір, поки не зустрілося те саме слівце, після промови якого дитиною, мама відвернулася, бабуся заохала, а підлітки, які проходили повз, голосно засміялися. Ну а сам «герой дня» залишився в подиві: «Що ж я такого зробив? ...»

Перша реакція: Як бути в ситуації, коли дитина вимовила матюк?

Перш за все треба заспокоїтися. Як би ви не були обурені або розгублені. Хороша новина в тому, що дитина не розуміє, що говорить. Погана новина - в тому, що від вашої першої реакції залежить, чи буде дитина повторювати те саме слівце знову і знову, викликаючи в мами та в навколишніх бурю емоцій. Адже це так весело, коли мама червоніє, бабуся розгублено шипить «припини зараз же», а потім вони так потішно сваряться!

СКЛАДНІ СИТУАЦІЇ

Звичайно, бувають і інші ситуації, коли, наприклад, хтось із батьків дитини постійно матюкається. Поки дорослий не виправиться себе, безглуздо забороняти це дитині. Адже дитина копіює батьків.

Або випадки, коли інтелігентні батьки діляться зі знайомими тим, що їх дитина матюкається, з якоїсь прихованою гордістю: «Прикинь, як чоботар, в кого це він?» А вже якщо цю розмова чує дитина, то будьте впевнені, що нова звичка затримається у неї в лексиконі (адже це викликало інтерес і обговорення у дорослих).

Втім, дозволю собі трохи поміркувати про ці два випадки. Деяким здається, що в матюках є романтика. Що ненормативна лексика передає загострення пристрастей, емоції. Хоча ми, дорослі люди, розуміємо, що кожне слово кодує певний образ. Стіл - це стіл, квітка, сонце, метелик ... Які образи кодує матюк, ви здогадуєтеся. Часто дорослі, матюкаючись в емоціях, як би забувають про це. 

Але чи хочете ви, щоб ці образи входили в чисту душу дитини? Скоріше за все ні. Тому не матюкайтесь ні при дитині, ні в житті - чистіше стане ваша душа, думки, вчинки, а значить, щасливіше життя.

Наша стаття про ту ситуацію, коли у вашому будинку не виражаються і крапка. Коли вам неприємно чути матюки від оточуючих, від незнайомих людей. І вже тим більше ви не зазнаєте цього від близьких, від своєї дитини.

Як себе вести, щоб ваша дитина не повторювала почутих випадково матюкливих слівець?

МИ ПРОПОНУЄМО 3 СПОСОБИ ПРАВИЛЬНИХ ДІЙ:

1. Я-ПОВІДОМЛЕННЯ

Ситуація, коли дитина вчиться читати та прочитала мерзенне слівце тільки тому, що звикла читати все навколо, не така вже й рідкісна. Якщо дитина намагалася і читала - не можна не звертати увагу на це, демонстративно промовчавши. Тим більше якщо до цього випадку ви завжди помічали прочитане дитиною, хвалили її. 

Скажіть доброзичливо: «Я рада, що ти помітила і прочитав ще одне слово, але це слово лайливе, мені неприємно таке чути». 

Так ви формулюєте прохання "я-повідомленням", найбільш відповідне в подібних випадках (на відміну від "ти прочитав лайливе слово, не роби так більше"). Зазвичай цього достатньо, щоб слово забулося.

2. КАЗКОТЕРАПІЯ

Якщо погані слівця приносяться з садка або першокласником зі школи, то можна разом прочитати та обговорити казку "Подарунки феї" Шарля Перро. У ній одна з героїнь була такою злісною, що вимовляла тільки лайки на адресу зустрічних. Але одного разу їй зустрілася фея і, в помсту за почуте, наділила її даром. Кожне вимовлене слово з її вуст перетворювалося на змію або жабу.

Людина, що матюкається, подібна цій героїні. З її вуст зриваються огидні слова, гірше змій і жаб. З такою людиною не тільки не приємно, але і небезпечно спілкуватися - можна набратися цих слів і самому почати вживати їх, не помічаючи цього! Адже слова, які ти вживаєш, як би живуть всередині тебе (ти ж їх пам'ятаєш і вживаєш знову і знову). Варто проникнути одному, потім поселяється інше. І ось ти, не помічаючи, стаєш схожа на цю героїню - слова, які ти вимовляєш, змінюють і тебе саму. Тому гнати треба цих жаб і змій від себе якомога далі!

3. НЕ СВАРІТЬ ДИТИНУ В КОМПАНІЇ ДОРОСЛИХ

Якщо непристойне слово зірвалося у дитини в компанії дорослих, і ви відчуваєте на собі осудливі погляди оточуючих, все-таки не сваріть дитину! Особливо прилюдно. Можна обмежитися коротким зауваженням, сказати, що поясніть будинку, чому ці слова не треба вживати. Переключіть увагу дитини на гру, а розмову на іншу тему.

Не варто обговорювати з дорослими, особливо при дитині, проблему матюків. Діти дуже сприйнятливі до дорослих розмов, особливо коли говорять про них. Часто після таких обговорень при дітях проблема закріплюється.

У суспільстві будьте на стороні дитини. Будьте впевнені в тому, що з нею сталася прикра і зовсім нестрашна помилка, яка не зіпсує вашої взаємної довіри, а навіть навпаки, зміцнить її.

ГОВОРІТЬ З ДИТИНОЮ ПРО СВОЇ ЦІННОСТІ

На закінчення скажу, що дитина виросте і звільниться від впливу батьків до підліткового віку. Вона дізнається про матюки та, можливо, буде матюкатися в компанії однолітків. Коли дитина вже підліток, його важко виховувати. У кращому випадку вона відмахнеться, а то і зробить навпаки. Тому говоріть дитині важливі речі - що добре, а що погано - в дошкільному віці. Це відкладеться, як ясна картина світу. Вона завжди буде знати ваше ставлення до чого б то не було саме виходячи з вашої реакції та ваших розмов з нею в дитинстві.

Автор - Наталя Сосніна

РОСТЕМО

Фото з відкритих джерел

10 способів вплинути на бажання підлітка вчитися

10 способів вплинути на бажання підлітка вчитися

Процес мотивації дитини до навчання - це щоденна робота дорослих, в першу чергу батьків. Це постійне психологічне включення в життя дитини, в її інтереси і прагнення. У даній статті ми розглянемо 10 основних способів, які допоможуть батькам вплинути на бажання підлітка вчитися.

1. Забезпечте вашій дитині навантаження відповідне її реальним можливостям. Як довго б у вас вистачило запалу і мотивації намагатися дострибнути до планки, яка встановлена ​​об'єктивно вище ваших можливостей? Щоб ви відчували працюючи на межі своїх сил кожен день? А якби при цьому ви ще й постійно відчували б, що не виправдовуєте очікування своїх близьких? Пам'ятайте, дитина це насамперед особистість, а не об'єкт для задоволення ваших амбіцій. Якщо небажання дитини вчитися обумовлено дуже високим навантаженням - його необхідно знизити і надати можливість для дотримання балансу між відпочинком і навчанням.

2. Попіклуйтеся про наявність необхідних мікроелементів в організмі вашої дитини, які пов'язані з навчальною діяльністю. Одна з причин, по яким підліткам важко вчитися, - дефіцит йоду. Йод не виробляється в організмі, не накопичується, він кожен день повинен надходити з їжею і витрачатися на синтез гормонів щитовидної залози. Ці гормони регулюють роботу всіх систем організму, в першу чергу, центральної нервової системи. Дефіцит гормонів - знижується пам'ять, погіршується наочно-образне мислення, розсіюється увага. Підліткам йоду потрібно більше, так як у них дуже висока швидкість всіх обмінних процесів. Одна з причин ліні і стомлюваності - це знову-таки брак йоду, який визначає не тільки інтелектуальну працездатність, але і фізичну. Використовуйте йодовану сіль. І добре б проконсультуватися з лікарем за допомогою яких препаратів і в якому дозуванні можна заповнити потребу організму в йоді.

3. «Прив'яжіть» інтереси вашої дитини до того чи іншого шкільного предмету. Захоплюється комп'ютерами - запишіть на комп'ютерні курси. Подобається хімія - придбайте спеціальну літературу і ставте разом досліди в домашніх умовах. Любить експериментувати в одязі - віддайте на гурток стилю і дизайну. Легко дається вивчення іноземних мов - дивіться фільми в оригінальній озвучці і відвідуйте мовні табори. Підштовхніть дитину до того, щоб вийти за рамки шкільної програми і дізнатися про предмет її інтересу побільше. Інтернет на допомогу - читайте щось, що покаже школяреві його улюблений предмет з іншого боку, ходіть разом на публічні лекції, виставки щодо цікавої дитині тематиці. А після обов'язково обговорюйте враження.

4. Допоможіть відчути вашій дитині практичну користь від навчання вже сьогодні. Підліток хоче жити, а не готуватися до життя. Пам'ятайте, що рушійною мотивацією до процесу навчання є інтерес до нього, розуміння, навіщо воно потрібно і задоволення від проміжних результатів. Щоб це сталося важливо так організувати життя навколо предмета пізнання, щоб ця діяльність не обмежилася гуртком, книжкою чи репетитором. Це повинне бути справжнє життя - з емоціями, з працею, з подоланням перешкод, з реальною діяльністю, відповідальністю і результатом, оцінюваним ровесниками і експертами. Підліток повинен усвідомити цінність навчання. Сам. По справжньому.

5. Підтримуйте всі пізнавальні прагнення вашої дитини. Не залишайте жодне питання дитини без відповіді. Ніколи не відмахуйтесь від її «чому», незалежно від вашої зайнятості. Використовуйте будь-які джерела для натхнення: навколишнє середовище, автобіографії великих людей, досвід друзів і знайомих, які досягли успіхів у області, що цікавить дитину. Детально і з цікавістю відповідаючи на всі її питання, ви формуєте в дитини установку, що процес пізнання нового - це цікаво, важливо, і ви, як батьки, це заохочуєте.

6. Цікавтеся атмосферою в школі, де вчиться ваша дитина. Вже давно відомий той факт, що дитина може успішно вчитися тільки там, де вона відчуває себе в безпеці. Дослідження показали, що чим комфортніше психологічний клімат в класі, тим вище успішність його учнів. Під шкільним психологічним кліматом мається на увазі цілий комплекс параметрів. Серед них - стиль спілкування між дітьми і педагогами, ставлення учнів один до одного, задоволеність вчителів своєю роботою і їх очікування щодо успіхів учнів. Тому рука батьків повинна постійно лежати на пульсі і моніторити психологічний стан вашої дитини в зв'язку з атмосферою в школі. Для цього, як мінімум, відвідуйте батьківські збори і розмовляйте зі своєю дитиною не тільки про оцінки і домашні завдання, а й про те, як складаються її стосунки з вчителями та дітьми в класі, щоб вчасно підказати, захистити або підбадьорити.

7. Не реагуйте занадто бурхливо на погані оцінки вашої дитини. І не порівнюйте успіхи дитини з братами - сестрами або однокласниками. Запам'ятайте: у будь-якій ситуації ви - її союзник. Обов'язково хваліть за хороші оцінки - створюйте позитивне підкріплення. Про погані цікавтеся: що завадило зробити краще. Потрібна допомога - допоможіть, але в рамках розумного. Погодьтеся, «допоможи» і «зроби за мене» - різні речі. Знайдіть правильний баланс схвалення і контролю.

8. Дозвольте вашій дитині не на словах, а на ділі відчути "принадність" низькокваліфікованої праці. Так-так, в цьому випадку часто допомагає трудотерапія. Наприклад, влітку можна дати вашій дитині можливість попрацювати розповсюджувачем рекламних листівок або кур'єром. Як годиться - 8 годин на день і зі стандартною (смішною) зарплатою. - Хочеш синку / дочка так все життя працювати і копійки рахувати? - Можеш більше не вчитися. А далі - нехай думає. Багатьох такий досвід дуже "протвережує" і мотивує взятися за голову.

9. Стати особистим прикладом людини, яка любить вчитися. Діти дивляться на нас і, свідомо чи ні, копіюють нашу поведінку і привласнюють наші цінності. Нехай ваша дитина бачить, що ви постійно прагнете до отримання нових знань, розширення свого досвіду, підвищення кваліфікації та вдосконалення різних навичок. А головне, що все це приносить вам задоволення і безпосередньо впливає на якість вашого життя. Станьте прикладом в тому, що ви хочете домогтися від вашої дитини.

10. Подбайте про себе і зберігайте внутрішній спокій. Тільки внутрішньо урівноважений дорослий може служити позитивним прикладом і надійною опорою для своєї дитини, надихнути її і змусити повірити в свої сили, допомогти прожити непростий період підліткового віку. Намагайтеся не думати про глобальні катастрофи в перспективі: «стане наркоманом», «піде працювати двірником і т.д.» Розглядайте кожен конкретний день, плюси і мінуси вашого спілкування сьогодні. І обговорюйте їх, зберігаючи повагу один до одного.

І пам'ятайте, школа рано чи пізно закінчиться, а ваші відносини з дитиною на все життя ...

Светлана Вавилова

Слухайте власну дитину

Говоріть з дитиною доброзичливо, ввічливо – як би ви хотіли, щоб говорили з вами, – і … ТИХО. Знижений, приглушений голос зазвичай застає людину зненацька, і дитина обов’язково зупиниться, щоб послухати вас. Адже недарма вчителі так успішно використовують цей прийом, щоб привернути увагу класу.

Будьте уважним слухачем, не відволікайтеся на сторонні справи, коли дитина вам щось розповідає. Слухайте її в два рази більше, ніж говорите. Ваше дитя, яке дорослішає, просто не зможе стати уважним слухачем, якщо йому ні у кого цьому вчитися. Переконайтеся, що самі можете служити прикладом того, що вимагаєте від своєї дитини (звертайте увагу на те, як ви слухаєте чоловіка, друзів, рідних і, звичайно ж, саму дитину).

Як навчити дітей бути щасливими

ЯК НАВЧИТИ ДІТЕЙ БУТИ ЩАСЛИВИМИ? 

Ось вона, найцінніша сімейна мудрість.

Одного разу йшов по дорозі старий мудрий чоловік, розглядав природу і милувався весняними яскравими фарбами. Тут він побачив чоловіка, який ніс на плечах неймовірно великий тягар. Було помітно, як у нього від такої тяжкості підкошуються ноги.

– Чому ти прирікаєш себе на такий тяжкий труд і страждання? – Запитав старець.

– Я страждаю для того, щоб мої онуки і діти були щасливими, – відповів бідолаха. – Мій прадід прирікав себе на тяжку працю заради діда, дід – заради батька, батько – заради мене, а я буду страждати заради щастя моїх дітей.

– А хтось у вашій родині був щасливим? – Поцікавився мудрий співрозмовник.

– Поки ще ні, але діти й онуки точно стануть щасливими! – Мрійливо промовив чоловік.

– На жаль, неписьменний не може навчити читати, а кріт ніколи не виховає орла! – Зітхнув старий мудрий чоловік. – Спершу потрібно навчитися самому бути щасливим, тільки тоді ти зможеш навчити щастю дітей. Це і буде твій найцінніший подарунок.

 

Ефективно працюємо

 та відпочиваємо

 в умовах дистанційної роботи.

Уже ні для кого не є таємницею той факт, що дистанційний урок потребує більш ретельної підготовки, ніж звичайний. Імпровізація, яка часто «лине» автоматично під час очного навчання не може залишатися такою ж безпосередньою під час дистанційної роботи. До того ж, найкраща імпровізація – та, яку ви ретельно спланували! А найкраще планування – виважене, прописане та системне.

Учитель розуміє, що кожний дистанційний урок може бути відкритим, адже по той бік екрану присутні батьки, а може навіть колеги й керівництво. Тому слід бути максимально сконцентрованими та готовими до будь-яких викликів. Часом постійне зосередження, надмірне хвилювання та нехтування відпочинком можуть призвести до знесилення та нервового перевантаження. 

Які стратегії допоможуть налагодити робочий процес, коли, здавалося б, сили вже вичерпані? Читайте у матеріалі!

Стратегії планування: організовуйте тиждень і зберігайте спокій.

Існує багато способів планувати свою діяльність. Оберіть будь-який зручний для вас, головне – структурувати думки. Пропонуємо складати список справ щоп'ятниці. Так ви позбудетеся робочих думок під час відпочинку та зможете спланувати наступний тиждень.  

А щоб було ще простіше, варто розподілити завдання за категоріями - це дозволяє згрупувати їх за типами та легко розв’язати. 

Довгострокові цілі. Часом в щоденній біганині ми нехтуємо цим пунктом. І даремно! Довгострокові цілі можуть «переходити» з одного тижня в інший. До речі, виконувати їх краще зранку.

Роблю зараз. Є справи, які краще виконати негайно, аби не тривожитися та рухатися далі.

Створюю. До третьої категорії слід віднести все, що вимагає від вас зосередженості та критичного мислення. Це може бути перевірка  домашніх завдань учнів, створення нових стратегій викладання тощо.

Виконую з легкістю. Цей розділ можна наповнити механічними завданнями, які не потребують максимальної концентрації та великих розумових зусиль. Навколо гамірно, але ви маєте вільних 15 хвилин? Їх можна провести з користю.

Стратегії відпочинку: про особисті межі, природу та хобі

В. О. Сухомлинський зазначав, що діяльність учителя – це «робота серця й нервів». Іноді наша праця здається нескінченною, і перестати думати про неї буває дуже складно. Але педагогу необхідно відпочивати та розслаблятися. Адже щасливий і задоволений учитель – це щасливі і задоволені учні.

Інколи праця без відпочинку є своєрідним покаранням за невдалий планування свого часу. Тому нічні підготовки до уроку, перевірки домашніх завдань і пошук цікавих ідей – не завжди правильний вихід.

1. Встановлюємо особисті кордони

Ми можемо отримати повідомлення від учня в суботу з проханням «терміново написати як правильно: «особисті межі» або «особисті кордони», або електронного листа від колеги в неділю,

Чи потрібно відповідати всім і відразу? Звісно, ні! Ми любимо наших учнів, але ми також заслуговуємо на відпочинок. Домовтеся перш за все з собою – у вихідні ви недоступні. 

Як це реалізувати технічно? 

Встановіть auto reply (автоматичну відповідь) в електронній пошті. Для цього треба зайти в Налаштування. В кінці сторінки виберіть Vacation responder on (опція Автовідповідач), встановіть часові межі та введіть текст листа, який буде автоматично відправлятися всім, хто надсилає листа.

Також можна вимкнути сповіщення про вхідні листи та повідомлення. Це дуже легко зробити в налаштуваннях смартфону. Немає звукового сигналу – немає і потреби перевіряти телефон.

2. Надихаємося природою

Природа прекрасна завжди, головне – одягатися за погодою. Проводьте більше часу на свіжому повітрі. Це дуже корисно! Чи знали ви, що у Шотландії лікарі офіційно можуть прописувати своїм пацієнтам прогулянки на природі? Ми не у Шотландії, тож пропишіть їх собі самостійно! Переваги очевидні: зменшується тривожність, знижується тиск, ми відчуваємо себе щасливішими, а наш мозок звільняється від нав'язливих думок. Відпочинок на природі гарантує відмінний настрій, перезавантаження та підзарядку.

3. Хобі

 

«Людина без хобі – це робот, який «співає» одну й ту ж пісню кожен день», вважав Л. Д. Ландау. Тому пропонуємо вам «змінити платівку» та підзарядитися новими навичками. Це може бути будь-що, від чого ви отримуєте задоволення: спорт, рукоділля, мистецтво, збирання пазлів, колекціонування тощо. Навіть якщо ви зовсім не маєте часу – перетворіть щоденні рутини на захопливе хобі! Під час дистанційки ви точно довго працюватимете за комп’ютером, тому зміна активності і навантаження з інтелектуального на більш прикладне вкрай важливі. 

Бажаємо вам отримувати насолоду від відпочинку та роботи. Бережіть себе!  

За матеріалами

11 січня- Міжнародний день "ДЯКУЮ"

Всесвітній день "дякую": привітання, історія та традиції свята

Вперше вислів "дякую" зафіксовано у словнику-розмовнику, виданому в Парижі в 1586 році.

11 січня відзначається Міжнародний день "дякую" – свято, що було започатковане за ініціативи миротворчих спільнот. Щодня люди вимовляють слово «дякую» мільйони разів, але чи замислюються вони про те, як це слово з'явилося в нашій мові, що означає і наскільки потужну енергетику має?

Пам'ятайте, що слова подяки володіють чарівними властивостями - люди за їх допомоги дарують радість один одному, висловлюють увагу і передають позитивні емоції, тому не скупіться на добрі і теплі слова, подякуйте у цей день всім, кого ви любите і цінуєте.

Історія і традиції Міжнародного дня дякую

Міжнародний день дякую у багатьох країнах святкують з великим розмахом, проводячи ярмарки, влаштовуючи освітні акції, конкурси і безліч інших розважальних заходів. В освітніх установах говорять про важливість дякувати близьким, розповідають про культурні традиції, етику, а також гарні манери. Крім того, у Всесвітній день дякую проводять благодійні акції, на яких збирають кошти для нужденних. У цей день люди говорять один одному теплі слова і обмінюються листівками, висловлюючи свою ввічливість і подяку.

Магічні властивості слова "дякую" Саме світле і ввічливе свято покликане навчити нас не боятися і не соромитися дякувати оточуючим, світу і самим собі. Слова вдячності здатні покращити настрій, підвищити взаєморозуміння і зарядити позитивними емоціями.

Слово "дякую" володіє магічними властивостями, воно може заспокоїти і зігріти своєю теплотою. Слово "дякую" є своєрідним усним "погладжуванням". Вираз подяки, на думку фахівців, покращує здоров'я як адресату, так і тому, хто виражає свої почуття. Однак справжня вдячність, яка може принести користь, повинна йти тільки від чистого серця. Слова подяки, особливо "дякую", позитивно впливають на емоційний стан та розумову діяльність людини.

Вираз "дякую" застосовувати в житті легко, він дуже простий і щирий і є провідником встановлення теплих доброзичливих відносин. Як писала відомий американський психолог Вірджинія Сатір, людям для виживання потрібно чотири обійми на день, для підтримки — вісім обіймів, а для росту — дванадцять обіймів на день. Не соромтеся подякувати мамі або дружині за приготований сніданок, випадкового перехожого – за те, що притримав перед вами двері, колегу – за надану послугу. Як і в будь-якій справі, тут важлива практика. Чим частіше ви будете дякувати, тим більш вільно і щиро буде звучати ваше «дякую». Цікаві факти про слово "дякую" - За своєю етимологією слово "дякую" несе в собі знак народження, символ удачі, зв'язок землі і неба, а також чоловічої і жіночої сутності.

- Щороку, поряд з Всесвітнім днем "дякую", ми святкуємо Всесвітній день подяки, який відзначається 21 вересня. - Говорячи "дякую", потрібно дивитися людині в очі. - Не можна дякувати людям у стані роздратування – це нікому не принесе радість. - Старовіри не використовують слово "спасибі", так як вважають, що слово виникло від словосполучення "спаси Бай". Бай " - це ім'я одного з язичницьких богів.

- З великих міст світу найввічливишим вважається Нью-Йорк - "дякую" тут найчастіше вимовляють. Найменш ввічливим вважається Мумбаї в Індії.

Вітаємо всіх з Міжнародним днем «дякую», бажаємо Вам якомога частіше від душі дякувати тим, хто своїми словами або вчинками робить Ваше життя легшим, спокійнішим, гармонійнішим. Нехай коло Ваших друзів і добрих знайомих буде як можна ширше, нехай оточуючі Вас люди щедро діляться з Вами своєю добротою, теплом і турботою.

Величезне дякую батькам за життя, і все, що у мене зараз є, друзям — за підтримку у важкі моменти і гарний настрій, коханій людині — просто за те, що вона є! Дякую всім, хто проходить повз, просто так. Адже не варто псувати своє дорогоцінне життя на образи і негатив!

 

До уваги батьків, учнів, педагогів!

З 11 січня 2021р  психологічна служба ЗОШ І-ІІІ ст. № 8  працює дистанційно.

Дорогі батьки , учні, колеги, якщо ви відчуваєте себе тривожно, занепокоєно чи розгублено, не знаєте, як вийти зі складної ситуації, звертайтесь за психологічною підтримкою до практичного психолога Самофал Н.Ф. .за телефоном - 0989137513 , для консультації онлайн використовую ZOOM,Viber.

А також ви можете подзвонити на «Телефон довіри».

«Телефон довіри» - це служба телефонної допомоги, де вас вислухають, підтримають і допоможуть самостійно знайти вихід зі складної ситуації. Тут працюють компетентні у дитячих питаннях спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію: психологи, соціальні педагоги, юристи, які пройшли попередню підготовку.

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»

Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда- Україна»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

Дзвінки на лінію - безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.

Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

116-123 (цілодобово та безкоштовно з мобільних телефонів),

0-800-500-225 та 116-111

Емоційний інтелект

Прості вправи, які навчать дитину розуміти емоції і керувати ними

Емоційний інтелект допомагає нам бути щасливішим, вчитися із задоволенням, легше знаходити спільну мову з різними людьми, налагоджувати довірчі відносини. Розвивати його потрібно як в школі, так і вдома. Разом з психологом і фахівцем з розвитку емоційного інтелекту Мариною Катєєвою ми зібрали прості (і ефективні) вправи, які допоможуть прокачати EQ і вам, і дітям.

1. Розглянь малюнок і ...

Розкажи, який настрій у кожного з  героїв. Чому? Спробуй визначити емоції дітей на малюнку. Зверни увагу на їхні обличчя, жести і рухи. Намалюй біля кожного героя відповідний смайлик з емоцією.

Відгадай, від яких предметів утворилися тіні. З'єднай лінією тінь і відповідний предмет. Чому в темряві деякі предмети викликають страх? Так діти вчаться розуміти причини виникнення емоцій.

Розглянь уважно малюнки. Визнач емоції кожного героя. Приклей поруч з кожним малюнком відповідну наклейку-смайлик. Розкажи, чому герої відчувають ці емоції.

2. Поговори з дорослим, розпитай і поділися історією

Увечері знайди хвилину, коли дорослі не зайняті. Запитай, чому вони сумували і чому раділи в дитинстві. Якщо захочеш, довір їм свою таємницю, чому ти іноді сумуєш.

Запитай у дорослих з твоєї родини, чого вони боялися, коли були маленькими, і як перестали цього боятися. Чи є зараз у них який-небудь страх? Розкажи близьким про свій страх, якщо захочеш. Попроси дорослих написати для тебе нагадування про те, чого вони боялися і про що зараз їм смішно згадувати.

Поклич ввечері всіх членів сім'ї і розкажи їм про сьогоднішній день. Запитай, злилися вони на інших людей або на себе. Чому? Попроси розповісти їх про те, як вони впоралися зі злістю. Запиши поради родичів.

Можна влаштувати вечір спогадів. А допоможе в цьому альбом з сімейними фотографіями. Вибери кілька фотографій (1-2), на яких ти відчуваєш себе по-різному. Попроси батьків згадати і розповісти тобі про причини тих емоцій. Буде цікаво, якщо ти покажеш фото своїм друзям. Так у вас в групі з'явиться своя колекція емоцій.

3. Намалюй

Намалюй будь-яку свою емоцію кольором і різними лініями, візерунками всередині рамки. Фарби можуть стати веселими або сумними, сердитими або переляканими, а можливо, їм буде цікаво чи дивно.

4. Прочитай

Попроси кого-небудь з твоїх рідних почитати вголос розповідь «Якщо швидко спати» Олександра Гіневського. Слухай уважно і показуй пантомімою, які емоції відчувають його герої.

5. Що відчувають інші?

Згадай, як твоє тіло рухається, коли ти радієш, сердишся, цікавишся чимось, сумуєш, дивуєшся і боїшся. А тепер розглянемо дітей на зображенні. Як думаєш, які емоції вони відчувають? Наклей біля кожного героя смайлик з його емоцією. Чи можна наклеїти не одну наклейку біля кожної дитини? Поясни чому.

Намалюй себе в повний зріст так, щоб було зрозуміло, яку емоцію ти зараз відчуваєш. Покажи малюнок своїм друзям і попроси визначити твою емоцію. Намалюй відповідний смайлик.

6. Розглядаємо твори мистецтва

1) Борис Кустодієв - «Купчиха за чаєм»

Розкажіть, що ви відчуваєте. Який запах і смак у фруктів? Який у вас настрій? Чи відчували ви щось схоже раніше? Розкажіть, коли це було.

2) Валентин Сєров - «Діти» (на зображенні)

Вам подобається стояти на терасі поруч з хлопчиками, дивитися на затоку і вечірнє небо? Який настрій у героїв картини і який у вас? Яке повітря ви вдихаєте? Про що мрієте?

Джерело - https://vbudushee

5 способов научить ребёнка управлять эмоциями

Понимать себя и других, учиться с удовольствием, дружить и строить доверительные отношения — это лишь неполный список того, для чего нужен высокий эмоциональный интеллект. Заняться его развитием лучше уже в детстве, когда психика и мозг пластичны, а обучаемость на высоте. Вместе с психологом и специалистом по развитию эмоционального интеллекта Мариной Катеевой мы разобрались, как родители могут помочь в этом ребёнку.

1. Научитесь понимать собственные эмоции

 

В нашей культуре не принято делиться чувствами и переживаниями, проговаривать всё с близкими, что является частой причиной недопонимания и сложностей в отношениях. Чтобы помочь ребёнку в будущем строить более счастливые отношения, надо начать с себя. Первый шаг — завести привычку прислушиваться к себе, к своим чувствам и определять их. Что там, внутри, происходит? Как это можно назвать?

Очень важно отличать одно эмоциональное состояние от другого, понимать, как меняется настроение в течение дня, быть своего рода наблюдателем, подмечая и осознавая причины тех или иных эмоциональных реакций.

Следующий шаг — давать чувствам названия. Хорошо, если в вашем словаре много слов, обозначающих эмоциональные состояния, но если вы не можете найти подходящее слово — подберите метафору или придумайте своё название, как в стихотворении Виктора Лунина «У папы настроение зазавтракомчитальное, у мамы настроение напапуобижальное…».

К счастью, сегодня совсем не обязательно пользоваться старомодным «Дорогой дневник», чтобы отслеживать свои состояния. Самый простой способ — поставить в телефоне напоминания на каждые два часа и по напоминанию уделять буквально пять минут осознанию эмоций. Что происходит? Что я чувствую? Чем вызвано моё состояние? Есть множество приложений, которые сами будут присылать уведомления, задавать наводящие вопросы и помогать рефлексировать.

• Zenify — сборник упражнений, которые помогут развить осознанность. Настраиваете расписание, как часто приложению нужно напоминать о себе, и выполняете простые, но очень полезные задания. Например, послушать короткий музыкальный отрывок и проанализировать, какие чувства он вызывает.

• Jour — электронный ежедневник с запасом наводящих вопросов. Можно просто регулярно вести его, настроить уведомления, выполнять разработанные психологами задания по самоанализу и рефлексии.

• Stoic — умный дневник. Он не просто напоминает, что настало время написать пару строк о собственном самочувствии, но и предлагает несколько тем. Со временем программа учится, анализирует настроение и привычки пользователя, на основе чего выдаёт статистику и предлагает персонализированные вопросы.

Ловушка классического дневника — люди пишут в него только в определённом настроении. В итоге могут получиться очень монотонные записи, как будто мы всегда в одном состоянии. Когда человек в гневе сжимает кулаки или стискивает зубы, вряд ли он задумается о том, что чувствует, и побежит записывать это в дневник. А вот зазвонил телефон — и сразу напомнил: что же это такое с вами происходит?

2. Говорите о своих чувствах (это совсем не страшно)

 

Итак, вы умеете определять свои эмоции, у вас богатый «эмоциональный» словарь. Но как их выразить? А если эмоция не очень (или очень) неприятная? Стоит ли? Стоит, потому что эмоция всё равно проявится в ваших действиях, словах, реакциях и любая попытка скрыть её даст ребёнку лишний повод сомневаться в своей способности понимать и чувствовать другого, а также доверять своим чувствам. И не стоит имитировать чувства и эмоции, которых нет. Лукавство будет разоблачено.

Типичная ситуация: ребёнок приходит из школы, а родители расспрашивают, как дела, потому что надо спросить. А действительно ли им это интересно? А хочет ли об этом говорить ребёнок? Когда мы упускаем из виду эмоциональную составляющую, получается не очень приятная ситуация. Дети сразу чувствуют двойное дно: вроде и спрашивает, но как-то безлично, как будто и дела-то никакого нет до этих школьных дел. В таком случае ребёнок бросит «Всё норм» и уйдёт к себе в комнату.

Гораздо лучше говорить искренне:

• «Вот ты пришёл из школы такой румяный, взъерошенный, мне очень любопытно, что у тебя произошло за день».

• «Вижу, ты серьёзно чем-то озадачен. Меня тревожит твоё состояние. Не хочешь рассказать, что случилось?»

• «Слушай, ты такой вдохновлённый сегодня! Не могу удержаться от вопроса: что же такого было в школе?»

Если же по какой-то причине вы не готовы к разговору — так бывает, честнее сказать об этом и отложить все вопросы на потом. «Вань, я вижу, ты хочешь со мной поделиться, но у меня сейчас такое состояние (я возбуждён, подавлен, озадачен и так далее), что вряд ли я могу быть хорошим собеседником. Давай поговорим через пару часиков». Сказать ребёнку о себе, о своих чувствах — это очень важно, через это он учится быть внимательным к эмоциональному состоянию другого, а ещё говорить о чувствах.

3. Минимизируйте оценочные суждения

 

Поводов для беспокойства и у взрослых, и у детей сегодня предостаточно, но главный стрессовый фактор — это, пожалуй, внешняя оценка, с которой можно столкнуться где угодно. И речь не только о негативе. Даже кажущиеся положительными «Молодец» или «Какой ты у меня умничка» только усугубляют ситуацию, поскольку формируют зависимость. Каждый раз, когда ребёнок будет что-то делать, он будет в напряжении в ожидании этой оценки.

Конечно, мы не можем полностью освободиться от этого. Зато в наших силах сформировать у ребёнка понимание, что любое суждение — это субъективное мнение другого человека. У каждого своё видение, своё восприятие мира и окружающих.

Важно, чтобы у ребёнка по всем вопросам была собственная позиция: так он будет меньше зависеть от других людей.

Роль родителей здесь — задавать наводящие и уточняющие вопросы, не говорить догмами, давать возможность порассуждать.

Совсем не обязательно во всём соглашаться с ребёнком. У вас другое мнение? Так и говорите! «Знаешь, я услышал твою точку зрения, но я так не думаю. У меня вот такие аргументы…» Но при этом не давить и не настаивать, просто делиться позицией.

4. Помогайте ребёнку справляться с сильными эмоциями

 

О дыхательных упражнениях и других тактиках управления эмоциями обычно говорят в контексте сильного волнения, страха и других негативных переживаний. Но и с интенсивной радостью важно уметь справляться. Например, у ребёнка день рождения. Утром он получил от родителей подарок, о котором долго мечтал, потом одноклассники должны поздравить, а вечером всей семьёй — в пиццерию. Ну и как же тут усидеть смирно на уроке математики? Его переполняют эмоции. Как и в ситуации сильного гнева, в нём есть море энергии, которую важно направить в конструктивное русло.

Сесть и подышать, посчитать до трёх — методики, проверенные временем. Они работают. Чтобы найти применение переполняющей энергии, можно пробежаться, выкинуть мусор, поотжиматься. Физическая активность — это отличный выход.

5. Рисуйте, танцуйте, пойте, пишите и играйте вместе с ребёнком

Эмоции дают творчеству энергию, служат своеобразным топливом и вдохновением. А творчество, в свою очередь, развивает эмоциональный интеллект, так как заставляет искать и находить адекватные выразительные средства, благодаря чему мы в итоге понимаем без слов язык искусства.

В книге «Творческая связь» американский психолог Натали Роджерс подробно описывает, как экспрессивные искусства не только помогают развить эмоциональный интеллект, но и лучше понять себя. Она содержит множество упражнений и практических советов, которые будут полезны как педагогам, так и родителям.

Творчество — мощный инструмент самовыражения, и его можно здорово использовать с детьми. Иногда гораздо проще описать эмоциональное состояние не словами, а какими-то другими выразительными средствами. Например, нарисовать, а потом обсудить, объяснить, что значат эти цвета, эти формы и так далее. Таким же образом можно и подвигаться, спеть, станцевать. Все средства хороши, главное — быть внимательными к чувствам своим и того, кто рядом.

АВТОР МАТЕРИАЛА Кирилл Матюпатенко